І пиріжочок

О, так, новий розділ, я все ще тут і все ще щось пишу.

Стараюсь бути трошки швидшою(

Щось сьогодні хмарно. Продавчиня у магазині квітів теж це помітила, сьогодні квіти не поливає. Чуя вже запам’ятав графік вмивання листячка у вазонах. Може треба було взяти зонт. Може-може, повертатись назад він точно не буде.

Тротуар трохи сирий, де-інде його прикрашають невеликі калюжі, вночі був дощ. Приємна прохолода обіймає плечі у легкому пальті, все зараз всім своїм виглядом нагадує про м’який клімат Японії. Займають всі думки пара пісень, що іноді замінюють одне одного, і тупа розмита пробка стану, точнісінько такого, як погода поза межами голови. Всі зовнішні і внутрішні фактори змушують легко дихати принаймні у цю хвилину. Напевно всі пішоходи обмінюються одним і тим самим настроєм, коли проходять повз інших.

Волосся так нестерпно нагадує зараз оті хмари. Закручується, трясця, що з ним робити. Хоч капелюх це діло трохи тримає, перед очами картина маслом з того, що раніше було чубом.

Крап. Головний убір стає трохи тяжкіше. Гей, що це там, якась нова пекарня? Саме туди руда хмара зараз і прямує.

Хлопчик у чорному вбранні всередині вже зрання щось там робить. Певно, питає продавця щось за хліб. Скільки йому років? 9?

Дзень-дзелень! Які гучні двері. Обидві голови співрозмовників повернулись і майже одночасно привітались із третьою. Чуя, киваючи у відповідь, увійшов з мокрим капелюхом вже у руці і краплями на спині і плечах у невелике тепле приміщення, в основному з дерева та скла та у бежевих і коричневих тонах. Приємна атмосфера і ще приємніший аромат чогось гарячого, з пилу з жару. Тут ще й каву роблять, треба буде частіше заходити.

Годинник на стіні говорить про те, що тут можна перебути деякий час, якщо потім стрімголов бігти.

-Тут декілька видів випічки за однаковою ціною. З насінням, чорний, сірий, білий, зебра-хліб, бачите? Найсвіжіші останні два, ще теплі, будете брати?

-Один білий, будьте ласкаві,- хриплуватий стриманий та все ще дитячий голос лунав магазином. Світле лице його власника обрамляли темні пасма зі світлими кінчиками. Сірі, трохи прикриті очі без цікавості спостерігали за діями продавця. Руки, певно холоднючі, з рожевого відтінку пальцями акуратно розплачувались за отриманий паперовий пакет, забирали чек, не поспішаючи.

-Дякую, на все добре.

-Гарного дня, юначе!

Накахара ще раз навзаєм коротко кивнув в сторону хлопця. Зараз замовить гарячого капучіно і піде до школи, здається дощ скоро стихне. У того чувака був зонт взагалі? Напевно, неподалік живе.

– Доброго ранку, капучіно.

-Доброго, на честь відкриття маємо знижки. Не хочете ще з собою ще пиріжочок?

-Пиріжочок? Загорніть мені 2 будь-які,-Сьогодні ми їмо аж два рази, щастить.Чуя тягне руку в шкіряній рукавичці до кишені, де, на його думку, повинні були бути деякі гроші, та цей рух переривають різкі вібрації телефону прямо звідти. Нащо Койо дзвонити йому так рано, вона певно вчиться?-Дякую, тримайте, до побачення!

Не встиг він почути “Гарного дня!” в свою сторону, як побачив час і підняв трубку майже на бігу.

-Добрий ранок, Койо, щось сталось?

-Ні, любчик, все норм.

-Дазай?? Нащо ти мені дзвониш? Звідки в тебе взагалі мій номер.

-Як багато питань одразу. Тобто любчик тебе взагалі не турбує?

-Треба буде тебе заблокувати.

-Треба буде тебе так підписати.

-Де ти є?

-Яка різниця?

-Якщо ти десь поблизу отої пекарні, купи мені поїсти будь ласка

-Може тебе ще на руках поносити?

-Ну, якщо ти зможеш мене підняти- вперед.

-Шляк би тебе трафив.

-Я запізнююсь та не встигну, візьми мені щось, я віддам.

-З якої миті ти так переймаєшся цим?

-Все коротше, бувай, побачимось.

-На жаль,-У відповідь два гудки. Накаркав. Моросить трохи, та то можна стерпіти.

***

~Танцюй і пий, поки живий, бо завтра буде пізно!

Танцюй і пий, поки живий, бо завтра прийде смерть!~

Цим навушникам років триста. Треба вже давно купити нові, та кого це турбує. Вони містять у собі почуття. Вони і є почуття. Звук і досі непоганий, Дазай не скаржився. Навпаки, у Морі дійсно був достаток, у Дазая завжди є гроші, нема на що їх витрачати, так вважає тільки він сам, адже не раз чув явно гострі натяки купити нові навушники, купити нові кросівки, нормально їсти і таке інше.

В їдальні завжди так шумно, як же задовбало. Якщо б ще була справжня причина тут бути (поїсти те, що взяв), а так він поки сидить тут для того, щоб сидіти тут.

У всіх досить схожа зовнішність, загалом схожі зачіски, множить список на два однакова форма. Рюкзаки різні. Значків тут десь на мільйон доларів США.

Якийсь рижий чуб прямує приміщенням. Хе-хе, вівця не стрижена. Певно має що поїсти. Бо, собака дика, треба вставати не за 10 хвилин до виходу. В Чуї, до речі теж якісь значки є на сумці.

-Добрий день, пане~, які у вас кучері, мамамія

-Добрий, добрий, завали і тримай, бомж.

-Я не так вже погано виглядаю.

-Ну не знаю..

-Дякую.

-Який ти ввічливий, я спостерігаю. Будь ласка.

Вони так спокійним шагом йшли шукати якесь вільне місце і розмовляли ні про що.

-Скільки він там коштував?

-Я віддав тебе туди в рабство за нього.

-Дороговато якось, обнагліли вони звісно,- тоді Дазай якраз побачив, де можна притулитись, десь далеко від товпи, та неподалік все одно сиділи декілька чоловік. Як ті комахи, вони просто всюди.- М,-ковток,- він до речі непоганий на смак, хочеш спробувати? Пішли, треба присісти.

-В мене є другий такий самий. Я ще не куштував.

Один хлопак із дивною стрижкою повернувся до них саме тоді, коли двоє сідали. Зіниці його великих, виразного кольору очей так і блиснули в цей момент.

-Привіт.

-Добридень- відповів Чуя.

-Привіт, Ацуші. Як ся маєш?

-Та нормально, познайомиш нас?

-Я Чуя.-він простягнув руку назустріч хлопцю, який точно був зацікавлений новій зустрічі.

-Ацуші. Я не знав, що ти, Дазай, маєш змогу так швидко знаходити друзів?

-Він і не має, ми познайомились не через його магію причаровування.

-Чуя~, ти вважаєш, в мене є магія причаровування?- як Дазай тепло посміхнувся. Так просто не зрозумієш, щиро, чи не дуже.

-…,-Повільний, видих з невеликою однобокою усмішкою,- Егеж бовдур, саме так і вважаю

-От і не причепишся, скажи?

-Я був про тебе кращої думки, Ацуші.

У Накаджими виходить посміхатися набагато краще. Видно всі білесенькі зуби, аж прикриваються нижніми повіками очі. Змушує Накахару гучно посміятись, а Дазая приснути з закритими очима під впливом ситуації.