Кимось

(думки майка віллера тихі.)

будь мені тим, із кого все почалося.

тим, кому не виходить не йняти віри.

будь мені тим, хто скликує передгроззя

доторком до западин своєї шкіри.

будь мені тим, чиї заклинання сталі.

будь мені першим подихом, першим другом.

тим, хто вночі, згубившись у задзеркаллі,

знайде причину, щоб народитись вдруге.

будь мені.

просто будь мені. будь без діла.

ніби хребці, з пісень випадають ритми.

знаєш, колись ти витягнеш скалку з тіла,

зможеш про це згадати, заговорити.

будь мені й тим, на кому усе скінчиться.

зрушмо із місця, станьмо чолом до сонця:

сонце хитнеться в правій твоїй ключиці,

в родимці на обличчі, в ламкому кроці.

люди чи монстри? монстри чи ж люди, люди?

хто ми?

герої. тіні малих невдах.

будь мені тим, ким більше ніхто не буде.

я твою тінь носитиму на руках.

будь мені тим, із кого все почалося!

деревом, вечором, гойдалкою.

повторюю,

будь мені всім.

пророцтвом, яке збулося.

тим, хто відчув, як вершилась навкруг історія.

тим, хто вершив навколо оцю історію.

тим, хто сховався. стихнув. зробився меншим.

серце моє змалюй бірюзовим кольором,

ніби митець, що виводить натурниць-женщин…

стежка бузкова з хати веде у безвість.

рація ловить шурхіт високих таїн.

— ходиш по лезу.

— в танець іду на лезі!

будь-но таким, яких на землі немає.

отже, немає. 

жодного з нас — немає.

так буде легше, згоджуся з цим охоче.

будь мені тим, хто підходить і обіймає.

і вибачає, що я не підводжу очі…