Непередбачувана істота

Тікати. Тікати. Тікати.  

Не зупиняйся. Не можна. Вони вже йдуть. Ідуть за тобою. Біжи… Ноги ледве пересувалися після прискореного бігу. Хоч Ніл і любив бігати, сьогодні це здавалося неможливим. Ноги не слухалися. Темна хаща лісу, лише неяскраве світло місяця висвітлювало місцевість. Густий туман опускався все нижче. Абрам не розумів, як опинився тут. Він йшов після чергового нічного тренування з Кевіном, втомлений і ,здавалося, в парі хвилин від того, щоб знесилено впасти на землю. Після того, як Ваймак оголосив всій команді про переведення Воронів, Дей став ще нестерпнішим, ось і відривався на Джостені. Та й ще його нестерпний сусід – Сет Гордон. Прикрив очі на секунду, а відкривши, був уже в цьому лісі. Страх скручував нутрощі, охоплюючи все своїми мерзенними кінцівками. Ніл намагався не втрачати пильності. І начебто, все було більш-менш нормально, до того моменту, як він побачив свою мертву матір. Вся понівечена, рани кровоточили, розірвана довга сорочка, просочена кров’ю, сплутане волосся зі шматками бруду.  Живий труп.  Вона стояла біля дерева, за п’ять метрів від хлопця і бридко посміхалася,оголюючи гнилі зуби. У Ніла завмерло серце, здається воно і зовсім зупинилося. Він шалено дивився на свою матір, намагаючись відновити подих, що збився. Цього не може бути.Вона мертва. Я сам спалив її! Ніл би продовжив шоковано стояти на місці, якби мати не почала наближатися до нього, простягаючи напівзгнилі кінцівки.  Він кинувся тікати, сподіваючись, що його не наздоженуть.  Зловісний шепіт луною віддавався у вухах.

– Не втечеш! Вони вже близько… Вони все знають… 

– Та про кого ти, чорт забирай?!

Не помітивши земляний виступ, Ніл стрімголов покотився по землі. Мати наздогнала його і, застрибнувши на худорляве тільце, схопила хлопця за горло. Абрам схопив її руки в спробі послабити хватку, але Мері була непохитна.

– Ти, бридкий хлопчисько, я казала тобі бігти!  А що ти зробив?  Плутався з якимись невдахами! Думаєш, прикінчив мене і позбувся?  Не дочекаєшся … Я тебе з того світу дістану, тварюко!  Краще б твій батько закінчив тебе тоді в Сіетлі. Менше проблем було б. Ба, тепер він точно вб’є тебе!  — вона бридко розсміялася, міцніше стискаючи шию Ніла.  — Він скоро все дізнається, якщо не вже. Так-так, вони все дізнаються!  А все через тебе, дрібна шавко. Тільки й робив, що плутався під ногами.

Вона знову засміялася, а в Абрама перехопило подих.  Тваринний страх поширився по всьому тілу. Тільки не це.  Тільки не це, будь ласка!  

Ніл замружився і поринув у глибину своєї свідомості. Перед ним постала чорна церква. Кілька років тому він запечатав туди свою справжню силу, розуміючи, що вона надто небезпечна. Вона надто потужна, він відчував це.  Але зараз він не зміг стриматись.  Церковні дзвони вдарили один раз і церква зникла в густому, майже непроглядному, чорному серпанку. Ніл розплющив очі і з силою стиснув руки, змушуючи себе відкинути матір.  Почувся хруст ламаних кісток. Мері потрапила прямо в дерево. Хвиля сили пройшла крізь ліс. Дерева здригнулися під сильною потужністю.

Абрам підскочив на ноги. Жінка лежала за кілька метрів від нього. Її кістки стирчали назовні, створюючи воістину жахливе видовище. Ніл глянув на свої руки. Ось чому він закрив свою силу під замком.

Ніл боявся, що одного разу він не зможе стриматись. Він боявся, що через нього постраждають оточуючі. 

Ніл прикрив очі, бажаючи якнайшвидше опинитися в Лисячій вежі.

***

Розплющив очі, він опинився на тій же вулиці, якою йшов з тренування.

– Слава Сатані, все закінчилося, – Ніл запустив руку у волосся, болісно відтягуючи їх.  – Що то за срака була?  Сон?  – він перевів погляд на руки, трохи напружуючи їх. Ніл відчув легке поколювання, чорний серпанок змійкою заструмував між пальцями.  – Курва. Не сон.

Ніл озирнувся і помітив, що вже світає.  Дістав телефон. Сьома ранку. Бісова мати.  Ну і куди він зараз піде?  Весь брудний, з дрібними саднами та гілкою у волоссі.  Так ще й сліди рук на шиї.

Гаразд.  Живий – вже добре.

До гуртожитку Ніл дістався за п’ятнадцять хвилин. Міг би звичайно швидше, але ноги болісно нили при кожному кроці, тому він ледве швендяв.  Піднімаючись на третій поверх, Ніл мріяв помитися та лягти спати. З першим проблем не буде, а ось з другим… Йому ще пів дня доведеться сидіти на парах, потім тренування з командою, а потім і з Кевіном. Є варіант сьогодні послати Кевіна далеко і надовго, але це вже як вийде. Най це ж Ніл Джостен.  Живемо за принципом – не все так погано, а якщо погано – щоб воно всралося.  Тож вирішуватимемо по ходу справи.

Відчинивши двері, Абрам натрапив практично на всіх своїх співкомандників, лише Сета та Елісон не було. Всі погляди спрямували на того, хто увійшов.

– Господи, Ніле! Що з тобою? – Метт здивовано, навіть трохи перелякано дивився на нього. Бутерброд так і завмер за кілька сантиметрів від його рота. Ніл стомлено махнув рукою і поплентався у заповітну ванну. Не дійшовши до неї, хлопець згадав, що не взяв змінного одягу.  Роздратовано видихнувши, звернув до кімнати.  Востаннє перевірив, чи все він взяв, й  нарешті рушив митися. Зайшовши у ванну та зачинивши двері, Ніл пройшов до дзеркала і жахнувся.  Витягнувши велику палицю зі свого волосся,  він повільно почав стягувати футболку.  Коли з нею було покінчено, він обернувся і закричав, хоча це більше було схоже на писк.  Невелика істота, схожа чи на собаку, чи на гігантського хом’ячка, з шістьма лапами та двома парами крил з різнокольоровими кінчиками, гралася зі шторкою душу.  А ще в нього, здається, не було морди.

– Ти … Ти. Що. Грець його. Таке?  – Ніл відійшов подалі і втиснувся в стіну, прийнявши дивну, мало схожу на оборонну (ну він намагався) позу.  Істота радісно забурчала, побачивши Ніла, і побігла прямо на нього.  Джостен простяг руки.

– Не підходь.  Не підходь.  Не підходь!  – монстрик зупинився і здивовано пискнув.  Ніл придивився.  — Йой, а морда де?

Істота зло загарчала, показуючи, що йому не подобається ця тема.

– Гаразд, не кип’ятись, – Ніл випростався і нарешті відійшов від стіни, повільно і обережно наближаючись до звірятка.  – То що ти таке і що мені робити з тобою?  – він сів навпочіпки і погладив того по шерсті. Істота ласкаво потерлася об руку.  – А як ти взагалі бачиш?  Ну типу … У тебе ж немає … – Звір досить боляче бадьонув руку Ніла, не даючи йому домовити.  – Гаразд, мовчу.

Так, добре. Зі звірятком розберемося пізніше. Зараз мені потрібен лише душ, кава та протеїновий батончик.

Ніл підняв звірятко на руки. Воно було досить важким. Перенісши його на кошик із білизною, Джостен наказав істоті чекати і не видавати жодних звуків.

Опинившись нарешті під гарячими струменями, Ніл дозволив собі розслабитися. Ти ба, день. А це лише початок дня. Ще й це незрозуміле.  Як воно взагалі тут виявилося? Потрібно глянути книги про магічні істоти.

Джостен обтерся рушником і поспішно натягнув одяг.  Звір тихо сопів на кришці корзини для білизни. І тільки зараз до Ніла дійшло.

От комуняка. А як я його винесу звідси?  Там, напевно, вся команда…

Він склав руки з боків і задумливо дивився на істоту.  Чи може сховати під футболку і промайнути в кімнату?  Ні, це тупо. А якщо загорнути його в рушник і акуратно пронести? Ну, це вже краще.

Нічого краще, ніж це він так і не придумав і тому, старанно замотавши монстрика, він тихо вийшов із ванни і не повертаючись, став обличчям до стіни і почав повільно пересуватися до кімнати Бойда та Гордона. Збоку виглядало дивно.

– Ніл, все гаразд?  – стурбовано спитав з кухні Бойд. Ніл повернув голову і з натягнутою усмішкою відповів.

– Так, порядок!

І знову рушив у бік кімнати, тільки вже трохи швидше. Зачинивши двері, кинув рушник разом зі звіром на ліжко і полегшено видихнув. Ніл подивився на годинник і зрозумів, що вже спізнюється на пару. Продовжуючи проклинати невдалий день, він похапцем збирався, судорожно запихуючи книги та зошити, не забувши взяти з собою книгу про істот.  Зиркнувши на ліжко, яке вже окупувало невідоме звірятко, Джостен замислився, що ж з ним робити. В університет брати точно не варіант. У Метта і Сета сьогодні чотири пари, а у Ніла три, значить, прийде він раніше.  Тоді можна просто зачинити двері. А якщо Ендрю знову вирішить перевірити кімнату? Плюнувши на все, Джостен перемістив істоту в комод і наклав невидимі чари. Задоволений роботою, він вийшов із кімнати, замкнувши її.

Треба буде подумати над ім’ям цього чудиська.  

***

Ніл боровся зі сном, як міг, але вже на першій парі, очі зрадливо злипалися. Щоб остаточно не заснути, він не придумав нічого кращого, ніж залізти до когось у думки. Ну а що? Все одно зараз пара математики, а Ніл цю тему знає ідеально. Перед ним сидів ідеальний піддослідний. Здоров’яга з голеною головою. Джостен упізнав його. Це Флеш Родрігес. Капітан футбольної команди.  Розумом не відрізняється, але силою перевершує половину університету.

Неприємне поколювання перейшло в тупий головний біль. Проникати у чужу свідомість було болісно. Флеш здригнувся всім тілом, але через секунду завмер, втупившись в одну точку. Вийшло. У нього в голові творився повний бардак, думки роїлися в хаотичному порядку, рухаючись надто швидко. Події дуже стрімко змінювалися. Ніл болісно скривився.  Але за одну думку йому все ж таки вдалося зачепитися.

Картинка постала перед очима. Флеш фліртує з черговим дівчиськом, заманюючи її після пар до себе додому. Джостен гидливо відкинув картинку убік.  Тоді Ніл вирішив змусити його щось зробити. Хм. Нехай намалює ворона.  Пощастило, що хлопець сидів так, що Ніл міг бачити його пустий зошит.  Представивши перед собою образ ворона, він став потихеньку малювати рукою Флеша. Через хвилин десять на зошиті Родрігеса з’явився гарний ворон.  Задоволений своєю роботою, Ніл переможно посміхнувся. Пара закінчиться за п’ять хвилин і тому він вирішив трохи повеселитися.  Зосереджено подивившись на потилицю хлопця, він вбив у голову Флеша кодове слово. Як тільки Родрігес чутиме слово «м’яч» – його рука рефлекторно ударятиме Флеша по щоці, тобто давати самому собі ляпас.  Ніл вирішив перевірити це просто зараз.

– Гей, Флеше! – Джостен тицьнув його ручкою.

– Чого тобі, рудий? – Родрігес роздратовано на нього дивився.

– Тобі випадково м’яч у голову не прилітав?

– Ти чого… – Звук сильного ляпасу пролунав на всю аудиторію. Флеш схопився на ноги.

– Флеш Родрігес!  – Гнівний голос професора пройшов по всьому приміщенню.  – Що за неналежна поведінка на моїй лекції? Ви отримаєте догану, це я вам обіцяю! Всі вільні!

Флеш все ще здивовано потирав щоку, а Ніл тим часом стримував сміх.  Попереду ще дві пари та тренування.

***

На тренуванні все було як завжди.  Лиси продовжували сваритися і відмовлялися хоч якось взаємодіяти один з одним.  Ендрю спав прям на воротах, пропускаючи всі м’ячі, через що Кевін кричав більше, ніж зазвичай. До кінця тренування Ніл остаточно перестав розуміти, як «Лиси» взагалі пройшли відбіркові минулого сезону.  Його здогад про внутрішній поділ команди на групи виявилася здебільшого вірним, проте межі цих груп раз у раз зміщувалися.  Будь-який конфлікт Елісон та Сета закінчувався однаково: перша переходила на бік дівчат, другий прибивався до Метта. Золотої середини ні Сет, ні Елісон не визнавали – вони або поливали один одного добірною лайкою, або у всіх на очах взасос цілувалися в роздягальні. Причин цих постійних і стрімких перепадів Ніл не знав і знати не хотів. Весь перший тиждень у команді не припинялися міжусобиці – йшло відновлення ієрархії.

Ніл сподівався, що далі буде краще, але краще не ставало. У ролі капітана Даніель виявляла ту ж твердість, яку Ніл помітив у ній першого дня. Вона без вагань «будувала» Лисів, і в будь-якій суперечці рішення залишалося за нею.  Ден слухався навіть Ендрю, хоча Ніл підозрював, що Міньярда просто бавить її безстрашність.

У плані досвіду Кевін Дей був на голову вище за інших і також зберігав певний авторитет, завойований за час роботи помічником тренера, проте його гордість часто відбивала бажання з ним спілкуватися, а різка манера заважала прислухатися навіть до тямущих порад, викликаючи лише бажання нагрубити у відповідь. Майже всі чвари цього тижня спалахували з його провини, і в основному це були розбірки між ним та Сетом. Взаємна ненависть Кевіна і Сета по силі поступалася лише огиді, якою живили один до одного Сет і Нікі.

Одна кинута фраза – і між ними зав’язувалася бійка. Протиборство досягло піку ближче до вечора середи, коли Ендрю пішов з тренування раніше на планову щотижневу зустріч із психотерапевтом. Ледве за ним зачинилися двері, як Сет налетів на Кевіна з кулаками. У тих випадках, коли слів Даніель виявлялося недостатньо, забіяків доводилося рознімати грубою силою, і це завдання лягало на плечі Метта. Крім того, травма Кевіна і байдужість Ендрю автоматично робили Метью Бойда найкращим гравцем «Лисів». Ніл вважав, що саме Метта варто було призначити капітаном, адже якщо хтось і прагнув згуртувати команду, то саме він. Яка б кішка не пробігала між ним та Ендрю минулого року, з Нікі та Аароном вони чудово розуміли один одного, а це забезпечувало «Лисам» надійну лінію захисту.  Розібратися у відносинах Метта та Кевіна було складніше.

Майстерність та відповідальний підхід до справи імпонували Кевіну і змушували прислухатися до думки Метта, проте часто повне порозуміння між ними змінювалося відкритою ворожнечею. У цьому вони нагадували Нілу Сета та Елісон, виключаючи, звичайно, секс.

Наступним яскравим персонажем була Рене Уокер, що незмінно перебувала в центрі подій. Вона роздавала дружні поради, хвалила і підбадьорювала товаришів по команді, а іноді виступала в ролі примирительки, хоча в чужих конфліктах не брала участі і нічию сторону не приймала. Рене зуміла завоювати навіть Ендрю: Ніл кілька разів бачив, як вони про щось розмовляють осторонь. Було ясно, що оточуючі цю дивну дружбу не схвалюють, але обидва голкіпера не звертали на косі погляди жодної уваги.  Робити якісь висновки щодо них Ніл утруднявся, а чіткого уявлення про Рене зовсім не склав, тому просто намагався якомога більше її уникати.

Інші Лиси ,так чи інакше, крутилися навколо них, постійно змінюючи комбінацію, причому Сет Гордон робив це частіше за інших.

Серед Лисів він був єдиним п’ятикурсником, оскільки всі інші учасники початкового складу або залишили команду за своєю волею, або вилетіли з універу. На полі Сет тримався надто відокремлено. Його настрій змінювався так швидко, що Ніл вирішив – без речовин тут не обходиться.  Незрозуміло тільки, чому Ваймак та Еббі досі не поклали цьому кінця.

Елісон Рейнолдс мала в команді вагу завдяки досвіду та жорсткій манері гри.  У той же час вона на дух не виносила близнюків і, відповідно, не любила працювати з ними у зв’язці. Аарон грав краще за Нікі, але до ексі ставився з холодною відстороненістю. Нікі, навпаки, віддавався грі повністю, проте був схильний до позерства і найбільше любив скандалити з Сетом та Елісон.  Ендрю ж залишався темною конячкою.  Талант воротаря і вплив на Кевіна робили його цінним членом команди, хоча на полі йому було ліньки вкотре поворухнути і пальцем.

Нілу місця в цій ієрархії поки не знаходилося, та й він сам вважав за краще перебувати в тіні. Джостен зауважив, що Ваймак рідко втручався у внутрішні конфлікти. Дочекавшись, поки всі пересваряться, він карав їх додатковими тренуваннями.

Тренування нарешті закінчилося і всі втомлено побрели до душу. Ніл як завжди дочекався, поки все закінчать і тільки потім пройшов у душову, прихопивши з собою одяг. Але на його подив, коли він виходив, то помітив Ендрю, який сидів на кріслі у фойє.

– О, кролик!  – Він шалено посміхнувся.  – Мені ось стало дуже цікаво … Де ж ти був всю ніч, га?

– На мою думку, це не твоя справа.

– Так, не моє, але знаєш що? Мені начхати. Але все ж таки цікаво. Ти приходиш під ранок, весь у бруді та порваному одязі, та й ще ці дивні сліди на твоїй шиї, – він зробив паузу і піднявся з крісла, підходячи ближче до Ніла. – Повторю своє запитання: Де ти був?

Ніл відштовхнув його і сердито прошипів:

– Здається, я сказав тобі відвалити!  Що тобі взагалі від мене треба?

– Ти цікавий, кролику, – він витяг ножа.  – А ще багато проблем від тебе. Ти щось приховуєш, і я, повір, дізнаюся що. – сховавши ножа, він рушив до виходу, кинувши наостанок.  – У п’ятницю їдеш із нами до Колумбії.  І краще тобі не відмовлятись.

***

Нарешті прийшовши до кімнати, Ніл втомлено завалився на ліжко, блаженно прикриваючи очі. Метт і Сет повернуться не скоро, вони пішли з дівчатами в кафе, тому можна спокійно відпочити. Згадавши про звірятко, Ніл різко схоплюється і підбігає до комода.  Знявши чари, він помічає, що той згорнувся в клубочок і мило сопе. Ясно.  Спати значить любить.

Ніл підійшов до рюкзака і дістав книгу.  Розуміючи, що він навряд чи знайде потрібну сторінку, вирішив звернутися до Рена. Джостен голосно свиснув і за кілька хвилин у вікно запорхнув ворон.  З його допомогою хлопець швидко розібрався в якому розділі йому шукати, і зараз перед ним, на старих сторінках було яскраво виведено чорними чорнилами

«Ді-Цзян».

«Ді-Цзян – у давньокитайському трактаті «Шань Хай Цзін» дивна істота-божество у вигляді бурдюка без голови, але з шістьма ногами та чотирма крилами.  

Ще за триста п’ятдесят лі на захід знаходиться Небесна гора. Там багато золота (цзінь) та нефриту. Є зелений камінь та рельгар. Звідти бере початок Квіткова річка, тече на південний захід, впадаючи в Долину Киплячих ключів.  Там живе бог, схожий на безформний мішок із шістьма ногами та парою крил.  Він не має ні обличчя, ні очей.  Він може співати та танцювати. Це і є Предок-Ріка (Діцзян). За деякими давніми тлумаченнями, ім’я Д.–ц. слід читати, як Ді-Хун («пращур-лебідь»), деякі автори вважали його батьком Хунь-Туня («хаосу»), інші ототожнювали його з владою центру всесвіту Хуан-Ді, в тому числі, слід було бачити відображення стадіально більш пізніших поглядів. У образі Д.-ц. і особливо його сина Хунь-Туня відображені найдавніші уявлення про первозданний хаос.  Можливо, як припускають деякі дослідники, цей хаос мислився водяним хаосом (звідсіля ім’я персонажа).  Володіє вогненною стихією, але зазвичай не загрозливий. На жаль, у світі їх залишилося мало і тому про них мало що відомо».

– Ого, так ти в нас виявляється божество, – Ніл почухав його за вушком. – Назву тебе Юн.

Він знову заховав істоту в комод і сховав чарами. Так, зі спокійною душею, він нарешті ліг спати, не забувши завести будильник для нічного тренування.