Ліхтарик

Маленький ліхтарик освічува шлях малому хлопцю який посварився з батьком та матір’ю і втік у темний ліс , хлопчина йшов обережно щоб не наступити в капкан , він бував тут часто з батьком і тому знав що тут є мисливські штучки, ох як же він не любив дивитися як вбивають і тварин і людей , йому було противно від цього , хлопчик навіть не помітив як вийшов на поляну з квітами здавалось що вже навіть ліхтар не потрібний адже квіти світилися у ночі як зорі у небі, юнак помітив лежаче дерево, воно було все в моху та у деяких місцях були гриби, лисички і мухомори, хлопчик повішав свій ліхтар на гілку стоячого дерева, і сів на лежаче…

✨✨✨
Хлопець мрійливо дивився на небо і на квіти, почувся шум з кущів, хлопець злякався і сховався за лежаче дерево , воно могло закрити його повністю, з кущів виглянув блондин з голубими очима , на голові був вінок з маків, ромашок, та інших квітів, довге волосся падало на оголені плечі,а саме тіло було у вишиванці, волосся ніби світилось у ночі, він виглядав старше але тоже не виглядав старим, для маленького хлопчика цей молодик був самим гарним що він бачив у своєму житті, так він закохався в нього і водночас боявся як вони води або як людина смерті…

-виходь,не бійся мене, я тебе не ображу-

не знати чому але хлопчик захотів підійти до нього, він встав на ніжки , блондин теж почав підходити до хлопця,
-я Ян ,а тебе як звати ?-
Ян взяв за підборіддя малого і підняв голову щоб малий міг дивитися прямо у вічі.
-У..Ульям , сер-

Ян засміявся

-щось сталось сер?-

Ян витер слізки сміху

– ти такий смішний, не називай мене сер, добре?-

Ян взяв за руку Ульяма і повів за собою

-а куда ми йдемо?-

Ян повернувся і погладив по голові

– ми йдемо до мене до дому ,хочеш?

Ян підійшов ближче і погладив по щоці

-х.х..хочу-

Ян посміхнувся малому і взяв за руку , він довго його вів до себе додому, а Ульяма слухняно йшов за ним, на секунду він закрив очі як він вже стояв на полі, до нього підійшов його батько слуги та мати, заді був ліс, він обернувся назад , там стояв Ян він посміхався опираючись на дерево , у юнака було відчуття що того хто стоїть заді ніхто не бачив,

-Сину, куда ти дивишся?-

Ульяма повернувся до батька що б відповісти, але зразу захотілося повернути голову до Яна , але там вже нікого не було, він не розумів чому його кинув він але й не розумів чому він допоміг юнаку.

Він поклявся що знайде того хлопця якого він покохав з першого погляду,
Це вже було не кохання а залежність ним він хотів його, і ніхто йому не помішає зробити його своїм