Ранок

Травневе сонце пробивалось крізь щільні штори, розсікаючи кімнату. Звіддаля було чутно щебіт пташок. Нічого не порушувало спокою цього ранку.
Техьон спав у своєму ліжку. Біла ковдра важким теплом вкривала його тіло. Його глибокий сон змінився чуйним та хлопець майже прокинувся. Він відчув теплий дотик на своїй вилиці. Поцілунок лишив слід на його шиї. По усій лівій стороні тіла пробігли мурашки. Цілунки лишались на ключицях, грудях. Відчувся легкий укус на бічній частині живота. Ві різко видихнув, почувся ледь чутний глибокий стогін.
Хлопець відкрив очі. Чонгук продовжував цілувати усе його тіло, спускаючись все нижче. Обидві руки макне легко сковзнули вверх по тілу Техьона. Їх тепло будило метелики внизу живота. Чонгук підійняв голову і глянув у вічі своєму хьону. Техьон не відчував ні ніяковості, ні спантеличеності. За кілька секунд він торкнувся рукою обличчя Чонгука, ніби щоб відчути його матерію. Щоб відчути реальність моменту. Обличчя Чонгука благословилось ніжною посмішкою і він опустив голову. Його губи торкнулись члена Техьона. Кім відчув гарячу вологу. Від інтенсивності відчуття, сльози ледь виступили на очі. Несподівано для себе, він поклав свою руку на потилицю Чонгука. Мягке волосся лоскотало пальці. Макне почав повільно рухати головою, від чого хьон вигнув спину, відкинув голову назад на подушку і знову хрипло застогнав.
– Техьон-ні!
Кім Техьон відкрив очі. У кімнаті було так світло, що боляче дивитись.
– Ти ще спиш?
Відкрились двері і увійшов Чімін.
– Я йду в онсен, ти зі мною?
Ві підвівся на лікті, намагаючись упіймати реальність. Його сон неминуче розвіювався як міраж, який він не хотів відпускати. Але все, що лишилось – це пульсуюче бажання під ковдрою.