Два пухнасті дива

Хьонджин повертався втомлений додому після пар в універі та тренування у залі. У його команди через два місяці чемпіонат Кореї з сучасних танців і всі сили та вільний час йдуть на тренування. Хлопець подумки вже спав у своєму ліжку, але насправді це буде ще не скоро. Завтра останній день здачі проекту, а його ще треба закінчити. Пощастило, що залишився лише один легкий ескіз.

Вже ближче до будинку він почув якийсь тихий писк, схожий на нявкання. Танцюрист озирнувся і біля лавочки побачив коробку з якої і йшов звук. Зазирнувши до неї, хлопець побачив двох маленьких кошенят. Один рудий. Саме він нявкав і дивився карими очима на Хьонджина. Поруч спало друге кошеня: біле і трохи менше свого брата.

-Хто вас тут залишив, маленькі? Ви замерзли? На вулиці зима.

У відповідь хлопець почув нявкання рижика. Розстебнувши куртку, він узяв спочатку рудого, а потім сплячого кошенят і сховав у куртку.

-Пішли, маленькі. Тепер ви будете зі мною.

Удома вже був Бан Чан. Він уже повечеряв і тепер дивився фільм по телевізору. Вони з Хьонджином уже рік жили разом. Двом студентам винаймати квартиру разом було дешевше. Джин уже повернувся і Чан відволікся від фільму.

-Ти прийшов?

-Так, але, хьон, тут така справа… Я не один.

І тут з-під куртки молодшого визирнула руда мордочка. Великі очі з цікавістю дивилися на Чана.

-Це що кіт? – Бан у шоці піднявся з дивана.

-Коти … Їх два. – Джин відпустив пухнастих на підлогу. – Ти тільки не злись. Там просто холодно, а їх залишили самих і…

-Та чого ти панікуєш? – Чан засміявся. – Я ж не проти. Як взагалі можна залишити таких малюків?

Чан присів поруч із кошенятами і рижик відразу ж підійшов до нього і потерся мордочкою в ногу. Старший погладив нового знайомого, який почав мурчати.

-Який ти гарненький, – котик ліг на спинку, показуючи животик. – Живіт погладити, так? – Чан засміявся.

А біле кошеня тим часом налякано дивилося то на Хьонджина, то на Чана. Джин присів поруч і хотів погладити, але малюк злякався і втік до іншої кімнати.

-А другий не такий як його брат, – засміявся хлопець. – Добре, мені потрібно проект доробити. Я у кімнату. – Але старший його не чув. Він продовжував гладити руде диво.

Танцюрист сидів за столом і вже годину малював ескіз. Він уже майже завершив, коли почув нявкання. З-під ліжка налякано вилізло біле кошеня.

– Ти весь час був тут? – Хлопець повільно, щоб не налякати, підійшов до котика. Присівши, він акуратно погладив пухнастого. – Більше не боїшся?

Джин узяв маленьку подушку і поклав на підвіконня поряд зі столом. На неї посадив кошеня, а сам продовжив малювати. Весь цей час маленький спостерігав за Хьонджином. Після закінчення проекту Джин ліг спати, а котик залишився на подушці.

    У сусідній кімнаті на ліжку поруч із сплячим Чаном спав задоволений рижик.