Книги (червопис 2022)

Сидячи вже другу годину поспіль на самоті з книжкою, Тод Ендерсон уже сумнівався, що у нього взагалі вийде вивчити цей матеріал. З концентрацією у нього сьогодні однозначно проблеми…

Поки що схема така: прочитати абзаци 2-3, озирнутися назад на пустий стіл сусіда, втупитися в стінку поки в коридорі не відбудеться щось гучне щоб повернути його до тями, і так по колу.

Насправді хлопець не боявся самотність, йому так навіть… Комфортніше? Безпечніше? Але перехід до цієї школи багато чого змінив: від оточення до режиму харчування (тут їдять по кардинально іншому графіку!). Якщо щодо харчування розповідати більше нічого, то щодо оточення навпаки. Здебільшого люди тут примітивні, але взяти хоча б цього дивакуватого містера Кітінга! Світ таких не бачив! Або його сусіда Ніла Перрі…

Ще на початку року Тод тривожився через те, що тут немає кімнат на одну людину, а тепер він параграф не може прочитати без цього кароокого, можливо трішки гіперактивного, але вже такого рідного сусіда. Ну добре, добре, за його присутності це також задача не з простих. Але зараз Ніл кудись подівся без попередження, а Тод тільки й робить, що хвилюється і… Думає…

На цей раз з розглядання стінки його витягли вже знайомі кроки і сміх.

— Чарлі, ти божевільний! — віддалено почулося за дверима. І знову сміх.

Тод струснув головою, взяв книжку назад в руки і почав шукати де він зупинився востаннє. Аж от двері відчинилися.

— Хей! — вже звично полахмативши волосся сусіда, Ніл пройшов в кімнату. — А ти як завжди з книжкою? Я тебе скоро почну називати книжкарем! От побачиш!

Ендерсон дивився на нього і ледве стримував свою сором’язливу посмішку. Не посміхатися в присутності цього ясного, наче справжнього промінчика, сонця було складно.

В якийсь момент Тод зрозумів, що дивиться на нього вже занадто довго, тому різко перевів погляд тупо дивлячись в книжку, сподіваючись, що тримає її не догори ногами.

Ніл в свою чергу поклав речі на своє ліжко, а потів трохи подивившись на сусіда сказав:

— Якщо не питаєш де я був, то сам розкажу. Сьогодні на акторському гуртку була незапланована репетиція і Чарлі… — З зачарованого обличчя Тода, котрий уважно слухав, на секунду зникла посмішка при згадці цього імені. — … Чесно, я його не кликав! Я йому кажу: «Та не чуди, ти! Мене через тебе ще виженуть!», а він мені: «Та чого ти переживаєш? Все буде добре, мені просто потрібно подивитися чим ви там займаєтеся! А якщо тебе в секту затягнули, а я цього не знаю???». — засміялися обидва хлопці. — Ну то що ж ти думаєш? Спочатку сидів він в залі, сидів, а потів такий: «Ось тут вам краще так зробити, ось тут так». Я думав його виженуть зі мною на пару, а до нього дійсно прислухалися! — емоційно розповідає хлопець, ходячи по кімнаті і розмахуючи руками мовляв: «Ти уявляєш собі???».

— Ого! — відповів Тод і знову розвернувся до своєї книжки.

Хлопець не ненавидів Чарлі, як ви могли подумати. Він вважав його дуже навіть крутим! Він веселий, якщо краще його знати, то видно, що він також дуже співчутливий і дбайливий, а ще… Гарний? Мабуть ідеальний. А головне Нілу добре з ним.

Звісно, що Перрі побачив зміну настрою сусіда, тому сів на ліжко Тода, котре знаходилося біля його стола, на який Ніл поклав свої лікті.

— Що вже сталося? — запитав кароокий.

— Про що ти?

Ніл сидів мовчки чекаючи.

— Все нормально, добре? Не хвилюйся.

Ніл продовжив сидіти мовчки дивлячись на нього ще пильніше. Другий хлопець не витримав цього погляду, тому знову взяв книжку до рук.

— Та облиш ти вже ці книжки! — вимовив Перрі і почав забирати у другого ту книжку.

— Це все дрібниці, добре? Тобі не варто перейматися. — вставши зі стола і підходячи до вікна, трохи нервово, промовив Тод.

— Знову містер Кітінг? Ти ж знаєш, що він хоче тобі лише кращого.

— Ну звісно, ти ж його улюбленець! Тебе він не змушує писати додаткові вірші! — повільно підходячи до ліжка і сідаючи до Ніла продовжував Андерсон.

— Не бачив би він у тобі таланту, не робив би цього. — тепло посміхаючись відповів Ніл. — Але ж справа не в цьому, так? — продовжив він моментально змінившись в настрої.

— Та нічого… — він подивився на серйозний погляд Ніла і зітхнув. — Просто ми наче такі близькі, а Чарлі… — на цей раз вже кароокий при згадці цього імені не розуміючи зморщим брови.

— Чарлі?

— Він… Ти.. так багато часу з ним проводиш, а я… Я наче тобі не потрібен…

— З чого ти це взяв? — не розуміючи, нарешті відгукнувся Ніл. — Він мій друг.

Тод промовчав декілька секунд, а потім все ж таки промовив:

— А я хто?

Ніл завмер дивлячись в вікно. Тод уважно дивився на нього і йому здавалося, що у хлопця навпроти… Трішки тремтіли губи?.. Та не може бути! Його безстрашний Ніл Перрі… Нервує?

Потупившись декілька секунд в вікно, кароокий перевів погляд прямісінько на очі співрозмовника. Ніл виглядав… Незвичайно? Від його посмішки не залишилося й сліду, а його очі бігали туди-сюди, наче вишукуючи щось.

Видихнувши, він враз закрив очі і наблизився непристойно близько до обличчя Тода. Він востаннє відкрив очі щоб впевнитися, що зі сторони Ендерсона немає супротиву, а потім повільно з’єднав їх губи в поцілунку. Час ніби зупинився, було чутно лише грохот сердець.

Перрі повільно відсторонився дивлячись вниз.

— Не друг. — відповів Ніл, а Тод навіть забув, що задавав якесь питання. — Ти не друг. Ти більше.

Від несподіваного шоку Тод безшумно шевелив губами. В якийсь момент він засумнівався, чи не видумав він цього всього?

— Вибач. Вибач будь ласка. Ти не повинен щось казати чи робити і… — тараторив Ніл, а Тод все ще не відводив від нього погляд. І знову перед ним відкривалася нова сторона Ніла. Він хотів би щоб ці відкриття не закінчувалися, але не зараз. Тому не слухаючи цих виправдань, він перервав сусіда ще одним поцілунком.

На цей раз шок нахлинув на Ніла. В перші секунди якщо бути точним, а потім Тод відчув його посмішку через поцілунок і все стало на свої місця.

— Побіжиш далі копатися в своїх книжках? — перервавши поцілунок підкольнув ініціатора поцілунка Ніл.

— Я люблю читати! — закотивши очі, дуркувато-образливо відповів Тод.

— Обіцяю, я буду дарувати тобі книжки на кожне свято, і враховуючи ту купу, що ти вже маєш, думаю, склавши їх одна на одну, скоро ти зможеш вилізти на них і дістати до неба.

— А якщо мені буде страшно?

Ніл подивився в очі свого не друга, потім опустив їх, взяв його руку в свою і сказав:

— Я полізу з тобою.