Дрібниці мають значення

Про те, що дрібниці важливі Гельмут знає краще, ніж будь-хто інший. 

Якщо ти не вмієш помічати деталі та вловлювати майже непомітні знаки, то в тебе ніколи нічого не вийде. Будь-яка, навіть найпростіша справа, подібна до приготування кави, складається з безлічі дрібниць, без яких у тебе вийде лише огидне кофеїнове варево. 

Чи варто казати, що процес налагодження стосунків із суперсолдатом, якого ти колись підставив, це ювелірна робота, де без дрібниць ти із місця зрушити не можеш? 

Спостерігати за Джеймсом виявляється зовсім не складно, коли майже кожну хвилину з доби вони знаходяться пліч-о-пліч. Не можна вигадати кращого варіанту, щоб мати можливість вивчити тепер вже Барнса, а не Зимового Солдата. До особистостей посібники не видають, що набагато цікавіше, ніж просто мати інструкцію до користування живою зброєю. Земо може говорити про це дуже авторитетно, адже у нього в руках був той самий блокнот. 

Звичайно, знання з того завченного вздовж і поперек блокнота корисні, але не настільки, як хотілося б, тому Гельмуту тільки й залишається, що запастися терпінням і спостерігати. Добре, що він не поспішає нікуди, а вільного часу хоч завалися. 

Перше, що помічає чіпкий погляд Земо – у Барнса відраза до насичених і штучних запахів. Це помітити виявляється дуже легко, ще в Мадріпурі, коли Джеймс намагається дихати не часто і поверхнево, але Гельмут списує це на те, що в нижньому місті будь-кому дихати важко через огидну суміш алкоголю, помиїв, поту і синтетичних наркотиків, а що вже говорити про суперсолдата з надчутливим відчуттям ароматів. Але потім стає зрозуміло, що Барнс взагалі насичені аромати не любить, адже вже в гостях у Шерон той зморщує ніс щоразу, коли племінниця Картер виявляється надто близько. Земо спочатку сприймає це, як особисту неприязнь до Шерон, але варто виявитися їй поруч із самим Гельмутом, як він уловлює насичений і надто нудотний аромат парфуму, яким молодша Картер, схоже, що й зовсім обливається з п’ят до маківки. 

Реакція на запахи виявляється цікавою дрібницею і Земо кілька разів перевіряє свою теорію, лише після цього записує в уявний список того, що він тепер знає про Джеймса. 

Після прибуття в Ригу Гельмут дає Оезніку доручення доставити в квартиру гелі для душу та шампуні взагалі без запаху, або з найнепомітнішою та натуральнішою віддушкою, яку той зможе знайти. Коли вони опиняються в квартирі, то жодних ароматизаторів у приміщенні не знаходиться, окрім парочки невеликих баночок з кавовим зерном, щоб усунути всілякі неприємні аромати. 

Земо навіть дозволяє собі смикнути куточок губ в посмішці, коли бачить, що Джеймс дозволяє собі дихати на повні груди в квартирі.

Чудово. 

Друге, що помічає Гельмут, так це той маленький, майже непомітний факт, що Барнс вічно кидає погляд вліво, лише після цього рухає біонікою, а всілякі крихкі предмети завжди стоять праворуч від Джеймса. Гельмуту не потрібно багато часу, щоб здогадатися в чому річ, адже навіть постарайся принцеса Ваканди над новою біонічною рукою для Барнса, а чутливість не повернути, а в оселі Земо досить дорогих і цінних речей. 

Переїзд всіх тендітних речей, які можуть постраждати, на правий бік Гельмут виправдовує для себе турботою про свої речі та бажання зберегти пару-трійку старовинних ваз, які коштували йому надто непристойної суми на аукціонах. 

Ось тільки, тепер заварюючи чай чи каву, Земо ніколи не ставить чашку з лівого боку Барнса, а робить зайву пару кроків і залишає її з правого боку, лише киваючи, коли ловить вдячний погляд Джеймса. 

Ще виявляється, що Джеймс не переносить тиші. 

Очевидно, що Барнс ніколи нікому про це не скаже, особливо Гельмуту. От тільки Земо і говорити про подібне не потрібно, тому що варто Сему звалити з квартири, як Джеймс намагається чимось заповнити гнітючу тишу, включаючи якісь відео на ютубі або ж банально насвистуючи якусь пісню собі під ніс. 

На цей раз Гельмут пробує розмови, які не мають гарного ефекту, лід нехай і рушив, але недостатньо, щоб Джеймс був готовий з ним спілкуватися на якісь теми. Але Земо не готовий здаватися і лише ще трохи обмірковує інші варіанти, адже мелодії, які заїдають, і якісь дурні ролики вже зводять його з розуму. 

Любов Гельмута до книг рятує і цього разу, тому він починає читати вголос. Завжди під приводом “можливо, тобі це буде корисно і цікаво дізнатися …”, очікувано на самому початку отримуючи незадоволене гарчання у свій бік. Ось тільки через кілька днів Земо вже спостерігає за тим, що Барнс вже сидить у кріслі поруч, а на столі дві чашки чаю, одна з яких для нього. Несподівано приємно усвідомлювати те, що тебе теж трохи дбають. 

Чим ближче підпускає його Джеймс, тим більше деталей дізнається Земо. Любов Барнса до свіжих фруктів, які тепер з’являються у холодильнику абсолютно щодня. А задоволене обличчя Джеймса точно варте того, щоб змусити Оезника дістати різні екзотичні фрукти. 

Підбиратися ближче до Барнсу з кожним днем ​​виявляється все легше. Гельмут всього лишь намагається завжди позначити свою присутність заздалегідь, якщо опиняється за спиною Джеймса, а порцію сніданку для Барнса додає більше спецій. 

Ці всі невеликі дрібниці дозволяють дізнатися про іншого Джеймса. Зовсім не схожого на того, який був лише два тижні тому, адже цей Барнс вміє посміхатися і сміятися, іноді навіть починає розмову першим і без агресії підтримує балаканину, яку заводить сам Гельмут. Тепер вони засиджуються до ночі, поки обговорюють книгу, яку прочитав Земо, а Джеймс сидить поруч із ним на дивані, вже не в кріслі з іншого боку від кавового столика. Барнс виявляється вміє жартувати і приємною дрібницею виявляється той факт, що Джеймс перший тягнеться за дотиком, даючи таким чином Гельмуту мовчазний дозвіл на тактильний контакт. 

Щодня Земо шукає нові дрібниці в самому Барнсі, які роблять їх набагато ближче, а Гельмут більше не думає про те, що нікого в цьому світі в нього не залишилося. З Джеймсом виявляється комфортно, а кожен день ніби новий, тому що дрібниць у Барнсі безліч, а Земо продовжує їх вивчати. Хоча так і не виходить позбутися відчуття, що він не помітив якусь надзвичайно важливу деталь, без якої пазл просто не хоче складатися у єдину картину. Гельмут не знаходить собі місця від того, що щось упустив. Вдивляється ще глибше, намагається зрозуміти, отримуючи лише нові дрібниці, але так і не знаходить ту саму, яку Земо прогавив, поки Джеймс не цілує його, перед цим видихаючи ледь чутне «від тебе не дочекаєшся». Земо довго сміється потім над собою, адже розбираючи всі дрібниці, він не помітив те, що закохався в Джеймса. 

Що ж, схоже, що не лише Гельмут знає про важливість деталей. Адже прокидаючись наступного ранку в ліжку Джеймса, відчуваючи те, як приємно тягне все тіло, а шия горить від залишених яскравих слідів, він натикається поглядом на список, що лежить на тумбочці, що повниться дрібницями про нього самого.