He`s my collar
від efferlitНа годиннику вже давно за північ, але в цьому місці ніхто не поспішає розходитись. Гучна музика, баси та біт якої віддаються до грудної клітини кожного, хто присутній в приміщенні, не покидає людей на танцполі, що покорились ритму пісні. Вечірка, на яку зобов’язала з’явитись “репутація”, якщо чесно, тільки викликає нудьгу, а натовп тільки дратує. Ще й в приміщенні занадто душно. Я пробираюсь поміж танцюючих до бару, тут поки що трохи просторніше. Замовляю останній на сьогодні стакан віскі та обертаюсь, щоб окинути оком зал. Але все що я можу побачити в мерехтінні прожекторів – непрохідний натовп, що ритмічно підтанцьовує вже під новий трек. Зараз не знайти ні одного знайомого обличчя, тому я випиваю одним ковтком вміст свого замовлення та вже думаю про те, щоб піти звідси. “Старію” – прогулькує в голові і я невесело посміхаюсь. Але за рішенням долі сьогодні раніше покинути заклад я все ж таки не зможу.
Ти завжди з’являєшся в моєму житті несподівано. І кожного разу ти перевертаєш її догори дригом. То можеш навіть вісточку не відсилати тижнями, а то й місяцями. То можеш просто повсякденно з’явитись в мене в кабінеті під виглядом одного з партнерів компанії або ж “нової до біса привабливої секретарки”, чим не раз бісив Пеппер. Або можеш з’явитись просто у мене в ліжку, лякяючи. Інколи це додавало моєму волоссю “вікового шарму” в вигляді нової сивини. Ох, і як же це тебе забавляє. Якби було інакше, ти б так не робив, погодься? Цього ж разу ти не ховаєшся за маскою когось невідомого. Просто злегка підбиваєш мене ліктем, звертаючи на себе увагу, та кажеш, щоб я купив тобі випити. Я вже забув, що кудись збирався. Посміхаюсь тобі та роблю новий заказ бармену. Кожен робить по ковтку алкоголю, що обдає жаром гортань та не каже ні слова. Тепер натов роздивляєшся ти, а я невідривно спостерігаю за тобою. Чорне, як ніч, волосся завивалось та було звично розпущене. З останньої нашої зустрічі воно покоротшало та доставало всього лише до плечей. Яскраві зелені очі раз у раз пробігаються від одної частини залу до іншої. Ти ритмічно настукуєш пальцями по стакану в такт музиці, прикушуєш нижню губу. Ти і так велично прекрасний (азгардська врода, чарівність та все інше ), але під сяйвом розового неону ти виглядаєш ще більш но в свете этого розового неона ты выглядишь еще больше заворожуючи. Чи може не в освітленні все ж таки діло? Може і сама атмосфера тепер впливає? Або кількість випитого за сьогодні алкоголю? Неважливо. Неважливо як і те, чому ти з’явився саме зараз. Я перестав намагатись зрозуміти цю твою божественну примху. Все одно будь-яке питання, що я задавав, залишалось без прямої відповіді, мені залишалось тільки задовольнятися альтернативою – твоєю мовчазною посмішкою. Одного разу це перестало мене турбувати. Головне, що ти все ще з’являєшся. В якийсь момент ти обертаєшся до мене, ніжно береш за руку та тягнеш за собою. Подалі від зайвих людей, від зайвих очей, що і так не сильно нами цікавились. Туди, де нас точно ніхто не побачить. Притягуєш мене до себе в одному з затишних куточків цього закладу та цілуєш – напористо, притягуючи за шию. В цей момент всі звуки приглушуються, нічого не відчувається та не має значення. Окрім тебе, звичайно, та твої тонких теплих вуст. І я И я охоче відповідаю цілуком, обіймаючи сильніше за талію. Спускаюсь губами до твоєї шиї, відчуваю кожен твій ковток повітря, кожен імпульс, що проходить по артерії. Спускаюсь ще нижче, та злегка кусаю випирающу ключицю. Насолоджуюсь солонкуватим смаком твоєї білосніжної розпаленої шкіри на моєму язиці. Секунда, і твої пальці зариваються в моєму волоссі, відтягуєш. А мене накриває гучна музика та приємне запаморочення в голові. Чи знову всю провину спихнути на алкоголь, а не на твій вплив..?
– Може підемо кудись, де затишніше? – пропонуєш, проговорюючи кожне слово в мої губи, торкаєшся своїми пальцями моєї щоки. І взагалі-то мені б дійсно краще піти. Тільки самому. Бо я знаю, що інакше мені гайки. Піти б додому, де мене вже давно чекає мила, щиро кохаюча мене дівчина з білявим, мов сонце, волоссям. Дівчина, яка заради мене готова на будь-які жертви. Моє майбутнє, якому через декілька днів я пообіцяю кохати до самої смерті. І навіть не збрешу. Але від тебе не піти. Ноги самі, наче під якимось закляттям, приведуть до тебе. І ти це прекрасно розумієш. Трохи віддаляєшся та уважно вдивляєшся в мої очі своїми, чарівними. Дивишся та криво посміхаєшся, наче щось в них розгледів (чи може так воно і є..?), знову втягуючи в вязкий цілунок. Сучий ти сину… Знаєш же, що я піду за тобою в будь-якому випадку. Куди завгодно, начхваши на все. Знаєш, що я у тебе на повідку.
Дякую. Мені дуже сподобалося ❤️)
дякую Вам)