Побачення

.

Джисон видихнув з полегшенням. Він почував себе страшенно втомленим. Треба прийняти душ і лягати, настрою щось робити не було взагалі. Він сподівався, що йому не напише Лікс, щоб дізнатися, як там побачення, бо ні говорити про це, ні навіть пригадувати, не було бажання.
Коли Хан, чистий і трішки більше задоволений цим днем, уже ліг в ліжко, то ледь не простогнав вголос, коли побачив сповіщення від того хлопця. Але тоді він здивовано прочитав його вміст:

.

.

Чорт забирай, невже то був не його номер? З вуст зірвався тихий смішок. Тобто Хан написав якомусь незнайомцю, що відшиває його? Прекрасно. Не кажіть тільки, що це дійсно отой красень з фото?
Він ще раз перевірив правильність номеру телефону і стало зрозуміло, що накосячив не Джисон, він все вписав правильно.

.

.

Хан відразу відчув себе по-дурному, коли це запитав, бо і так очевидно, що це хтось інший. Звісно, був маленький шанс, що він просто забув Джисона відразу, як тільки вони попрощались, бо Хан і сам би хотів стерти з пам’яті це побачення, але навіть у нього не вийшло би зробити це настільки швидко.
Чесно кажучи, Джисон терпіти не міг потрапляти в подібні незручні ситуації: через сором відразу губився і не знав як реагувати. Щоки та вуха моментально почали палати, а серце – гулко стукати у грудях.
Не встиг він побідкатись на себе, як від незнайомця прийшла відповідь.

.

.

Вибачте? Він написав ” на щастя, ні”? Що це має означати? Хан спробував швидко привести себе до тями і щось відписати.

.

.

Не задумуючись, Джисон перейшов на ввічливу мову, хоча це добре, бо він нічогісінько не знав про цього Мінхо. Відповідь прилетіла дуже швидко.

.

“Схоже, Дживон так і не дочекається смс з цією сумною новиною. Але якщо побачення було таким поганим (це ж було побачення?) то він якось переживе.”

.

“Так, побачення наосліп. Точно моє останнє. Мабуть, переживе. Думаю, йому сподобалось не набагато більше ніж мені.”

.

“Якщо все було так погано, то чому ти просто не пішов? Не варто витрачати час, який можна провести із задоволенням, на невдалі побачення. Вже досить пізно, тому сумніваюся, що ти пішов, відразу зрозумівши, що у вас не складається. Хіба я помиляюся?”

.

Джисон уже забув про сон, він просто лежав, зосередивши всю свою увагу на екрані, і чекав відповіді. Чому він взагалі з ним спілкується? Коли помилився номером, зазвичай вибачаєшся і припиняєш розмову, але Джисон чомусь взявся розказувати про свій невдалий день. Та і Мінхо не був схожий на людину, яка бажає швидше розпрощатися. Ну і Хану просто було цікаво, що він йому відповість.

.

“Я не дуже добре вмію відмовляти людям. Але так, варто навчитися не витрачати час дарма. Треба було попрощатися ще коли він запитав, на якому побаченні ми зможемо переспати.”

.

“Хахаха і ти серйозно лишився після цього питання? Що з тобою не так, Хан Джисон? 🙂 Треба було послати його відразу. Ніхто адекватний не буде питати таке на першому побаченні. Та і взагалі не питатиме.”

.

“Так, знаю, я ідіот, який себе не цінує. Більше так не робитиму, раз мені про це навіть якийсь незнайомець з інтернету говорить. Варто задуматись.”

 

“Я Мінхо. Приємно познайомитись, Джисон, який себе не цінує. Тепер я не якийсь незнайомець з інтернету. Виходить, що є плюси в тому, що ти не відшив його відразу. Наприклад, тепер у тебе є мій номер.”

.

Окей, якщо спочатку Хану лише здавалося, то тепер він впевнений, що Мінхо фліртує. Це відбувається насправді? Джисон ще раз натиснув на його фото і уважно роздивився хлопця. Він виглядав одночасно милим і гарячим у цих окулярах. А ще дуже тендітним, наче той самий «хороший персонаж» з дорами. У нього були дуже привабливі губи. Джисон уявив як би вони відчувалися на дотик. Наприклад, губами самого Джисона.
Він придушено простогнав і заблокував телефон. Тепер він серйозно буде думати про поцілунок з тим Мінхо, якого він ніколи не бачив і зовсім не знає? Що з тобою не так, Хан Джисоне?! Може то навіть не він на фото, хлопець дійсно виглядає наче знаменитість. Джисон не міг пригадати простих смертних, котрі були б такими гарними. Ну може хіба що його друг Фелікс, хоча той взагалі був наче неземне створіння. Який шанс, що він дійсно чимось зацікавив Мінхо, коли щойно виставив себе ідіотом? Варто перестати думати про це, заспокоїтись і просто лягти спати. Бо, будемо чесними, Джисон уже надто збуджений від цієї розмови, щоб просто заснути. І це не дуже йому подобалося. Він буквально лежить поперек ліжка на животі і махає ногами в повітрі, ніби йому п’ятнадцять і він уперше переписується зі своїм крашем.
Хан заліз під ковдру, зручно вмостився, тоді голосно видихнув, і ще раз перечитав останнє повідомлення Мінхо. Тоді ще раз. Він досі не знав, що йому на це відповісти. Що він теж не надто засмутився, що Дживон дав йому не той номер? Чи може запитати, для чого ж йому тепер номер Мінхо і що він буде з ним зробити?
Джисон так довго вдивлявся в мигаючий курсор, що ледь не пропустив, що Мінхо знову щось пише. Він тільки хотів заблокувати телефон і відкинути його подалі, як з’явилося нове повідомлення:

.

.

Звісно, воно відразу позначилось прочитаним. А Мінхо, тим часом, знову щось строчив.

.

“Я трішки ображений. Мені це здалося безперечним плюсом.”

.

“Мінхо, ти намагаєшся мене склеїти?”

.

Написав Джисон і моментально забажав, щоб його ліжко зараз згорнулося і він зник десь в його надрах.

.

“Можливо. Мені хоч трішки вдається?”

.

“Можливо.”

.

І що далі? Джисон поглянув на годину і вирішив, що треба прощатися і лягати. Вкотре. Мовляв, уже пізно, завтра купа справ, пофліртували і досить. Він потягнувся до нічника і занурив кімнату у темряву. Ще встиг широко позіхнути, доки не прийшла відповідь.

.

.

Хан витріщився на цей текст і, здається, його мозок відключився, а руки самі почали набирати відповідь. Не задумуючись і без відома самого Джисона.

.

“Ти в собі настільки впевнений?”

.

“Ну, я точно не збираюся питати, коли ми зможемо переспати, а це вже дає мені кілька балів.”

.

“Думаєш цього достатньо?”

.

“Думаю, у нас з тобою не буде такого поняття як “достатньо”, Хані :)”

.

Джисон знову запитав себе, що це має означати. Здається, йому стало трохи зле і одночасно дуже добре. Щось невимовно приємне закопошилося в районі живота, і захотілося запищати від напливу емоцій.  Джисон щиро зізнався самому собі, що йому не тільки подобається це лагідне звертання, а й подобається ідея побачення з цим хлопцем.

.

“Пригадую, я говорив, що не вмію відмовляти людям. Це такий тест від інтернетного добродія, щоб навчити мене цьому?”

.

“Ха-ха я зовсім не хочу, щоб ти мені відмовив. Але тобі варто це зробити, якщо ти не хочеш зі мною на побачення. Я не ображусь. Але лише у випадку, якщо ти дійсно цього не хочеш.”

.

Джисон абсолютно точно хотів. Він досі не був упевнений, що це хороша ідея, бо то було майже те саме, що і побачення наосліп, але йому хотілося зустрітися з цим хлопцем. Зрештою, ми ніколи не знаємо, на кого натрапимо, але це не означає, що тепер треба всіх сторонитись. Одне невдале побачення не повинно заважати йому просуватися вперед.

.

“Потренуюся відмовляти якось іншим разом. Так, я би хотів піти з тобою на побачення, Мінхо.”

.

“Вау, то у мене вийшло! :D Якби в мене був номер того Дживона, я би написав йому з подякою.”

.

Хан вже і сам не усвідомлював, наскільки поплив від цього Мінхо. Він взагалі тепер мало про що думав, лежачи з величезною усмішкою, та не відриваючи погляду від телефону.

.

“Ти не зайнятий завтра? Чи може в тебе чергове побачення наосліп?”

.

“Ей, то був мій перший і останній раз! Чекай, це ж ти на фото?”

.

“Вибач, Хані, говорю зайве на радощах. Так, це я. Подобаюсь? Чи ти не фанат гарячих красунчиків?”

.

Джисон зареготав вголос. Цей Мінхо точно добре усвідомлював, наскільки привабливий. Мабуть, йому всі про це говорили. Джисон свято переконаний, що впевненість в собі – вкрай необхідна риса, якої йому часто бракує. Хоча частіше намагався триматися осторонь людей, які надто високої про себе думки. Завтра була субота і насправді Хан планував просто відпочивати весь день, ну може ще би спромігся зустрітися з Ліксом.

.

“Завтра я не зайнятий.”

.

“Добре, що тут у нас однакові смаки 🙂 Я теж фанат гарячих красунчиків. Чудово, значить завтра побачимось.”

.

Джисон знову зареготав, хоча це більше походило на істеричний сміх. Він навіть ще раз поглянув на своє фото профілю, але так і не знайшов там гарячих красунчиків. Хіба існують такі милі люди, як цей Мінхо? Чи він взявся заодно покращити самооцінку Джисона? Варто визнати: у нього трішки виходить.

.

“І куди ми підемо?”

.

“Тобі подобаються парки атракціонів? Знаю, трохи банальне місце для першого побачення, але я чомусь думаю саме про атракціони, коли дивлюся на твоє фото.”

.

Джисону просто здається, чи то дійсно ледь не кожне речення Мінхо звучить якось неоднозначно? І яким би неоригінальним місцем для побачення не вважався парк атракціонів, Хан був там востаннє ще підлітком.

.

“Я виглядаю як дитина? Що ж, зізнаюся, я дійсно люблю такі місця.”

.

“Ні, ти виглядаєш як гарячий красунчик, здається, я уже говорив 🙂 Тоді давай сходимо. Якщо не проти, то я завтра напишу точну годину, треба спочатку перевірити, який саме парк варто вибрати. У нас їх чимало, а з першими побаченнями треба бути дуже уважним, аби тебе потім не відшивали смскою”

.

“Ха-ха, добре. Мабуть, час спати, уже пізно.”

.

“Так, тобі краще добре виспатися перед завтрашніми атракціонами. Добраніч, Хані.”

.

Це знову прозвучало двояко, але Джисон несподівано відчув себе надто втомленим і надто задоволеним, щоб звертати на це увагу.

.