Кінець туру

Тур закінчився. Закінчився тиждень. Тепер з`явилась можливість побути на одинці деякий час. Без фанатів, без преси, без менеджерів. Ну майже без менеджерів.
Чонгук стояв у душі, поринувши у свої роздуми. Вода не могла змити втому, але він вже звик до цього. І навчився широко посміхатись, щоб інші не бачили справжнього Чон Чонгука. Бо золотий макне не має права втомлюватись, не має права на поразку. Та чи має право на щастя? Така ціна ідеалу.
Він вийшов з душу, витер долонею дзеркало. Із нього на Чонгука дивився молодий міцний хлопець. Вологе темне волосся спадало на його чоло, ледь прикриваючи ще темніші очі. Краплі котились по його плечах, ключицях, грудях і нижче, по тілу, якого так жадали мільйони. І яке нікому так і не дісталось. Татуювання обплели його праву руку. Він легко всміхнувся, бо знав, що вони завжди нагадуватимуть йому про те, що він має свою волю. Має право бути собою. І буде. Але пізніше.
Із коридору почувся шум. Вони жили у доволі просторому будинку, але тим не менш, комусь вдалось порушити опівнічний спокій. Чонгук намотав на себе рушник і вийшов із ванної.
Намджун і Хосок лишились в Америці, захотівши відвідати там концерт і кілька цікавих місць. Кімната Чіміна була сусідньою до кімнати Чонгука. Двері були закриті, тож він спав. Джин і Юнгі просто не мали звички гульбанити до ночі, тож навряд чи це були вони. І лише двері до кімнати Техьона були навстіж відкриті. Важко не помітити порожньої кімнати хьона, якщо вона навпроти твоєї.
Чонгук пройшов до вітальні. Там на дивані розмістився і сміявся вищезгаданий відсутній хьон. Недалеко навпроти нього з фотопаратом стояв його друг Чхве У Сік. Актор посміхався, переглядаючи свіженькі знімки айдола, який уже майже ліг на диван, намагаючись якнайкраще позувати, у своїй манері.
– Хьон.
Чхве У Сік відірвав очі від фотопарату та широко всміхнувся, побачивши Чонгука.
– Чон Чонгук! Радий тебе бачити! Твій хьон трохи перебрав і ми вирішили відлучитись від своєї компанії.
Техьон не привітався і не повернув голови. Алкоголь переміг і він задрімав. Чонгук підійшов ближче, щоб поглянути, в чому справа. На журнальному столику він побачив 2 ще закоркованих пляшки соджу і йому стало трохи не по собі. Кім Техьон лежав на дивані. Його кучеряве волосся неохайно розтріпалось і майже повністю застилало його очі. Йому пора було вже підстригти волосся, але він постійно знаходив справи, цікавіші за це. Адже відпустка у айдолів буває не так часто.
Біла футболка на ньому виглядала майже бездоганно, як і чорні штані, не видаючи, наскільки бурхливим був цей вечір. Поруч лежав кардиган піщаного кольору, який вірогідно подарувала фанатка.
Чонгук на якусь мить задивився на обличчя хьона. На смугляву бездоганну шкіру та його чіткі риси. Чхве У Сік перехопив його погляд та обірвав мить мовчанки.
– Я думаю, що нашого Ві потрібно зробити актором! Хіба може така зовнішність марніти дарма? Думаю, він зі мною погодився б! Що скажеш, Золотий макне?
Останні слова він вимовив з якоюсь п`яною єхидністю. Він підійшов до Техьона, одною рукою взяв його за нижню щелепу, трохи стиснув щоки та підійняв обличчя у напрямку об`єктива. Клац.
Чонгук зашарівся. Він відчув неприємне тяжіння внизу живота і злість. Спантеличений такими почуттями він вклонився і сказав:
– Сонбе-нім, мушу йти. Вранці тренування. Гарної ночі.
І попрямував до своєї кімнати.