Дивалки

Фініш, звук коліс, шум вітру. Кожен хто встає на дошку проти когось- бажання перемогти, в грудях дико б’ється серце, враження, ніби то зараз зламає грудну клітину. Але чому, чому не завжди так? Проблема у трасі, дошці, швидкості чи в людині?

– Та блін, чувак, це було не чесно.

– Нічого такого не було, просто ти постійно позаду плетешся; з тебе до речі обід. Хоча, було кльово поганяти з тобою на швидкість, і це відчуття- знову наринуло на мене.

– А? Що за відчуття?- Запитав скейтер трішки накрнивши голову у бік.

– Коли у грудях так колотиться серце і на душі так приємно, відчуття немов ти стаєш одним цілим з дошкою і швидкість це твій друг.

– Хм… Можливо це просто викид адреналіну у кров, таке буває із-за навантажень та емоцій.- хлопець розвів руки в боки пожимаючи плечима.- Ходімо назад, нам потрібно поквапитись до школи.

– Але так не завжди.

– У сенсі?- парубок здійняв бров.

– Ну… наприклад: коли я вперше їздив на скейті з Шедоу- було те відчуття; але коли я був на гонці з Джо- такого не було.

– Дивно. Може ти втомився?

– Та ні, я відчуваю себе добре і навіть краще ніж зазвичай.

– А коли ти ще це відчуваєш таке?

Хлопець трішки промовчав, згадуючи.- В останній раз коли я їздив з Адамом і коли їзджу з тобою.

-… навіть не знаю. Пішли купимо перекусити до школи.- Сказав скейтер, чиї руде волосся переливалось у сонячному промінні, що тільки почало розливатися по небу.

«У грудях знов так тепло це відчуття. Чому? Через що? Згадався діалог з мамою, але що це значило “бути чесним зі своїми почуттями”? Хіба я щось відчуваю до Рекі?» хлопець врізався у спину попереду- йшовшого.

– Ланґа, ти хочаб іноді дивишся куди рухаєшся?

– Вибач я просто… трохи замислився.

– Заходь давай, чи ти так і будеш у дверях стояти?- Провівши блакитноокого поглядом, випалив Рижик.

З ранку майже нікого нема, Рекі пішов до каси, світловолосий спостерігав за ним із-за столу. Поклавши голову на складені на столі руки, пролежав так декілька хвилин хлопець майже не заснув, якщо б не рука як лягла на спину.

– У тебе все добре? Ти в останній час постійно такий кволий.- з занепокоєнням поцікавився скейтер.

– Все добре, просто не виспався сьогодні.- перевівши погляд зі столу на хлопця що нависав над ним, і зустрівшись поглядами. Щось у грудях стискало, повітря стало важчим.

– Раніше лягати треба.- випрямився хлопець.

– Якщо б я не їздив постійно з тобою на “S” то лягав би.- поклавши голову на місце пробормотів хлопець.

Рижик повернувся до каси за замовленням.

– Тримай, але у наступний раз я тебе переможу і за обід ти будеш платити.- із зазначенням сказав скейтер.

– Звісно.- трішки змучено відповів парубок.

– Ану,- долонь рудоволосого лягла на лоб хлопця- температури здається немає.

Ланґа не очікував цього, але прибрав руку друга з лобу.- Я не хворий, зі мною все у порядку. «У нього такі теплі долоні»- тримаючи руку хлопця, пронеслося в голові скейтера.

Дорогою до школи: Рекі нічого не казав, а лише спостерігав за другом.

***

На уроках було нестерпно нудно, час тягнувся нереально довго. Але Рекі завжди мав чим зайнятися, він постійно малював ескізи нових дошок та дизайнів.

Ланґа просто сидів та спостерігав за захопленою роботою Рижика. «І про що він думає коли малює? В нього таке обличчя.»

Зловивши себе на думці що це дивно мислити про таке, Ланґа перевівши погляд на викладача- який увесь цей час про щось розповідав. До кінця уроку світловолосий намагався сконцентрувати увагу на предметі, не дивлячись на Рекі.

По дзвінку весь клас змінився за лічені секунди, але чиясь присутність поруч перетягнула всю увагу.

– Пообідаємо на даху?- із сонячною усмішкою запитав хлопець з крафт пакетом у руках.

***

Сидячи біля стіни на свіжому повітрі, хлопці почали розпаковувати їжу. Поки Рекі насолоджувався чізбургером, Ланґа неусвідомлено подивився на хлопця поруч. Щось у грудях здавило; тоненькою ниткою тагнучийся сир від фастфуду до губ та вигляд хлопця який щось шукав у телефоні, на довго приковував увагу канадця, до поки це не помітив рудоволосий.

– Щось сталося?

– Ем, ні… знайшов щось цікаве?

Рекі полюбляв паралельно з їжею вмикати відео с YouTube, на цей раз це був Тоні Хоук. Для Хасегави це було забавним, що навіть під час частування він не зраджує своєму захопленню.

Доївши свій ланч блакитноокий сперся на плече друга та дивлячись в екран телефону, поки Рижик допивав Колу.

Пара дівчат що проходили повз почали щось обговорювати та хіхікати. Хлопці не надали цьому значення.

Поки хлопці дивились відео, Ланґа періодично дивився за реакцією друга, як світло від екрану відбивалось у коньячно-карих очах Рижика. Він був достатньо зосереджений, канадець майже ніколи не бачив його таким на заняттях.

Дзвінок з перерви змусив їх піднятися та поплестися на уроки. Дорогою вони викинули сміття до смітнику.

– Халепа, так не хочеться йти на алгебру.- йдучи по коридору випалив рудоволосий.

– Таж фігня нічого не розумію, а до купи з японськими термінами- взагалі капець.

Заходячи до класу на них моментально опинилися погляди учнів та викладача.

– … вибачте за запізнення.- трохи з паузою, в один голос промовити хлопці.

– Сідайте.- процедив вчитель.

Остання пара тагнулась максимально довго. Ланґа час від часу споглядав на рудоволосого, інколи дивлячись у вікно поза ним «Сьогодні так сіро і пасмурно, мабуть буде дощ.» непомітно для себе хлопець

Здвінок вирвав блакитноокого зі сну.

-Тобі точно треба поспати.- почувся голос десь поруч, з просоня канадець не одразу зрозумів що це Рекі.

– Дякую що турбуєся про мене.- утикнувшись переніссям у згин ліктя, пробормотів скейтер.

– Вставай, я тебе пів дня чекати не буду.

***

В “Drope sketch” не було багато клієнтів, хоча від цього роботи менше не стало бо потрібно було розібрати коробки з товаром. Ланґа розкладав товар по полицям, у цей час Рижик приносив коробки зі складу.

– Ланґа, як вважаєш, сьогодні всі з наших будуть на “crazy”?

– Ну, скоріше за все. Можливо Адам теж буде сьогодні.

Рудоволосому ця тема не дуже подобалася.- Ти би хотів з кимось сьогодні поганяти?

– Так, Чері мабуть, я з ним ніколи досі не катав.

– Впевнений це був би швидкий заїзд не у твою користь.

– Це ти мені сьогодні продув, тож не тобі казати!- з трохи єхидним виразом обличчя сказав Хасеґава.

Рекі промовчав, повернувшись знов на склад за іншою коробкою. Ланґа провів його поглядом та продовжив свою роботу. Викладаючи траки на прилавок, у голові пробігли спогади про їх минулий конфлікт. До залу знов повернувся кароокий з новою коробкою.- Пробач, я не це мав на увазі.- не повертаючи погляду від вітрини, промовив скейтер.

– А? Ти про що?

– З приводу сьогоднішньої гонки.- повернувшись до Рижика, промовив канадець.

– Все в порядку. З чого мені ображатися?

Ланґа підняв погляд на рудоволосого.- Мені здалося ти був засмучений цим.

– Якщо я ганяю з тобою то це не має різниці, мені просто подобається насолоджувався моментом.- із сонячною усмішкою, промовив кареокий.

Від цього стало тепло на душі, навіть все навколо перестало так шуміти, що хлопець навіть не помітив що вхідні двері відчинилися і до магазину зайшов клієнт.

Рекі одразу підійшов до каси щоб обслужити. Як помітив Хасеґава він цікавився кастомним скейтом, та наступні 15 хвилин обговорював дизайн деки, К’ян уважно його слухав і замалював на аркуші паперу. Ланґа зрідка дивився на них, розправляючись з останньою коробкою.

« Цікаво цей хлопець починаючий, чи він з “Crazy ROK”, можливо я бачив його раніше?»- Коли замовник покинув магазин світловолосому стало цікаво що весь цей час малював хлопець.- Що він хотів?

– М?- рудоволосий щось ще виправляв, він дивився на лист підпираючи однією рукою щоку.- Хотів закастомити скейт, для деки дизайн обирав. Хоч подивити?- перевівши погляд і дивлячись у лазурні очі, видав хлопець.

Ланґа сів на барний стілець поруч із стійкою, Рекі почав щось розповідати, жестикулюючи руками, та вказувати на тільки що намальований скетч. Хасеґава сидів спираючись обома руками на стійку інколи дивлячись на малюнок, це було закручене гілля дерев та якась тваринка. Поки кароокий щось показував, Ланґа мимоволі перевів погляд на обличчя К’яна яке було у безпосередній близькості, він навіть не помічав що у Рекі є веснянки на щоках, і такі тонкі губи. У якийсь момент карі очі дивилися прямо на нього, у той момент Хасеґава відчув нібито падає, серце стискало і у животі заболіло. Але ніхто не поворухнувся, вони просто продовжували грати у дивалки.

Їх “гру” перервав звук відкриваючоїся двері та пан Ока у дверному отворі із його вихованцем у руках. Рекі перший прервав зоровий контакт та повернув голову до менеджера.

– Ви вже все закінчили?

__________

Привіт 👋.  Це перша моя робота опублікована ураїнською, можливо тут будуть помилки, але прошу не реагувати на це дуже негативно. Мені буде дуже приємно почитати ваші коментарі та отримати від вас оцінку моєї роботи.

Також ця робота є на моїй сторінці watpad, можете знайти його за назвою. Якщо у вас будуть питання, я буду намагатися на них відповісти. Дякую вам!