Метелик із обірваними крилами

Cigarettes after sex- heavenly

– Чому ти відірвав крила цьому метеликові?- кричить жінка на маленького хлопчика в саду

– А чому ти мені обірвала їх?- схлипує той й тікає в будинок

***

Якби мене запитали, що я найменше у своєму житті люблю, то без вагань відповім: спогади. Я ненавиджу спогади. Я їх заручник. Я ненавиджу спогади пов‘язані із тобою, бо вони змушують мене тонути та не дають рухатись вперед. Спогади пов‘язані із тобою в моєму житті наче светрик, вони теплі, але водночас синтетичні і часто б’ють мене електричним розрядом реальності. Що ж я пам’ятаю про тебе? Що я пам’ятаю про нас. Хм… пам’ятаю як ми познайомились.

– Новий учень?- запитав хлопець й сів за парту навпроти. Я максимально був асоціалізований, прости, але крім бабусі у мене то й друзів до середньої школи не було,- ти взагалі вмієш говорити? Я Чонгук, хочеш сьогодні пограти в приставку?

Приблизно так ми й подружились. Пам’ятаю як вперше спробував тірамісу у тебе вдома. Ще пам’ятаю наш перший спільний похід в кіно. Пам’ятаю, як ми катались на ковзанах, точніше катався ти, а я частіше валявся на льоду. Пам’ятаю, нас закрили в шкільній бібліотеці, господи, це ж було наче вчора.
– Ну, тепер я вивчу на пам’ять цей «Портрет Доріана Грея»,- смієшся ти, і моє серце сповільнює свій ритм,- Тетеш, ти так зблід, тобі холодно?- ем, ні, я просто, здається, тільки що закохався у свого найкращого друга.

Пам‘ятаю, як в мене діагностували цю кляту короткозорість, і я почав носити окуляри.

– Ти тепер схожий на сексі-айдола,- ти ніжно гладиш моє плече

Пам‘ятаю, як ми готували разом чізкейк.
– Техьон, лимон нарізають трішки не так,- мені незручно, що я такий незграба в приготуванні,- я допоможу.

Пам‘ятаю, як ти прийшов на мій перший концерт. Тоді я грав на клавішах мелодію «Love is death of peace of mind», ніколи не думав, що ці слова настільки правдиві.
– Білі лілії? Мені? Чонгук… квіти дарують дівчатам, а не…- я такий щасливий, мені вперше хтось зробив подарунок просто так

Пам‘ятаю, як пофарбував тебе в блонд, досі смішно із твого виразу обличчя.
– А-а, Те, що ти наробив?- ти так голосно пищав і лаявся, бо став схожий на кульбабку.

Пам‘ятаю, як ми говорили про твою матір, про дитинство, про твого батька. Пам’ятаю ту вечерю, твою істерику, а потім: суцільні побої, агресія, ненависть. Пам‘ятаю ніч випускного. Пам’ятаю. Чорт, чому я тебе пам’ятаю? Чому я пам‘ятаю все, що пов‘язано із тобою? ЧОМУ? Бо…

Чонгук, у тебе жар, випий таблетку… Чонгук, як ти?
Чонгук, у тебе тут поріз, сильно болить?
Чонгук, тобі боляче?
Чонгук, ти виспався?
Доброго ранку!
Добраніч!
Солодких снів!

Ти вже снідав?
Обов‘язково пообідай.
Кава без цукру – це не вечеря!!!

Як там успіхи із підготовкою до контрольної?
Як вихідні?
Ти сьогодні не писав, я хвилювався, як ти?
Як пройшла розмова із батьком?
Сьогодні на вулиці дощ, не забудь взяти парасолю! Тепло одягнись, щоб не застудитись.
Всі ці речі синоніми до одного слова: люблю.
Пам‘ятаю все, бо люблю тебе.

Л-ю-б-л-ю.

Сеул. Восьма тридцять.

– Клята робота, я такий втомлений, хочу виспатись, як там в тебе, до речі?- Хосок тільки-но прийшов додому. Цей тиждень був найважчий в його житті,бо на роботі повний завал. Але він ще не знає, що найгірше попереду.
– Юнгі? Ти де?- тиша,- не смішно, Юн, досить гратись, виходи,- тиша,- чесне слово, зараз тебе наб’ю,- записка на холодильнику: Нам потрібно трішки побути наодинці. Прости, що втік без попередження, але я тебе досі навіжено люблю, твій котик Юн(тільки спробуй штрикатись з іншими, я відірву тобі твій член. Не жартую).
– Клас, і де тепер мені тебе шукати, дурнику? Ти здурів?- Хобі розлючений  не на жарт. Він телефонує йому, але той не відповідає,- ну все Мін Юнгі, ти догрався,- набирає знайомий номер,- Джун, мені портрібно простежити, куди мій котик помандрував.

– Юнгі, хай тебе схопить вічний понос!- Чімін лається на весь аеропорт,- я до смерті боюсь літати літаком! Ти… ти…

– Так-так, я жахливий друг,- йому цілком байдуже, він спокійно сідає у таксі та говорить адресу із повідомлення Те.

– Слухай, цей Техьон нас не здасть в сексуальне рабство? Він ж,наче, колишній твого краша з минулого,- Чімін поправляє волосся у дзеркалі авто та дує губки

– Це я тебе здам, якщо ти не перестанеш його ображати,- шипить Юн та одягає навушники.

– Господи, що ти за людина, Юнгі? Можливо, ти закоханий в Техьона? Тоді чому заради нього ми перлись із Кореї в Австрію? І… звідки ти знаєш німецьку?- багато запитань, але жодної відповіді, бо Мін уже мирно спить в таксі під легку музику.

Техьон сидить у кафе й зосереджено робить замальовки для нових картин у скетчбуці. Усю ніч він так й не зімкнув очей, бо спогади не дозволили відпочити(бо чекав на повідомлення від Чонгука, яке так й не прийшло). Сьогодні у нього зустріч із Юнгі та його другом, проте хлопець зовсім не розуміє, чому той приперся без Хосока.
«Прости, я заснув прямо на робочому місці, Те, давай зустрінемось і обговоримо все? Ми ж дорослі люди, а не діти. Техьон, я ж люблю тебе. Я не можу повноцінно жити без тебе… хоча… хіба я живу?» Чонгук швидко набирає повідомлення, але потім витирає та набирає знову.
«Прости, я заснув прямо на робочому місці, багато працюю. Сподіваюсь, ти виспався». З’являється на екрані Те.
Сподівайся,- боляче посміхається той й помічає дві знайомі йому постаті.

– Вау… ну тепер зрозуміло, чому Чонгук хотів з ним штрикатись,- Чімін прикусує губу й поглядом роздягає мужчину навпроти: кучеряве волосся, білий гольф, чорний костюм, довгі пальці, красиві риси обличчя, бліда шкіра,- я б і сам хотів… Юн, я гарно виглядаю?- Юнгі дивиться з подивом на як завжди сексі-ляльочку Чіміна й штовхає в бік

– У нього є чоловік,- сухо відповідає Мін

– Подумаєш… невже чоловік красивіший ніж я? – Юнгі вже встиг пожаліти, що взяв із собою горе-друга.

– Юнгі, сто років не бачились,- Техьон встає із крісла – і Чімін пискотить, як школярка, яка побачила свого краша,- Кім Техьон, але можна просто Те,- простягає руку Чімінові, але бачить, як той облизує губи, коли бачить довгі пальці Техьона

– У нього другий пубертат почався, тому не зважай,- Юнгі хапає Техьона за руку та сідає на крісло

– Отже, що тебе змусило покинути Хосока й припертись сюди?- Техьон сідає на крісло й вільно розставляє ноги від чого Чімін нервово ковтає комочок, що зібрався в горлі

– Здогадайся,- закотив очі Юн,- звичайно, я не пропущу можливості набити морду Чон Чонгукові. Якщо серйозно, то я хочу… хочу відпочити,- нервово зминає край футболки.

– Такс, я знаю тебе половину свого життя, тому,- Техьон махає рукою офіціантові,- тому давай розповідай, як все є насправді.

– Хобі мене розлюбив,- очі починають сльозитись,- він більше не називає мене котиком, не проводить зі мною час… не дзвонить й не пише

– Але ж,- Техьон чухає потилицю,- це не означає, що він тебе не любить, можливо, у нього важкий період в житті… проблеми на роботі

– У нього були важкі періоди! У нього був завал на роботі, але він міг написати, міг запитати, як у мене справи, бо хотів! А зараз не хоче! – істерично викрикує Юн

– Т-ш-ш,- Те бере його за руку й намагається заспокоїти,- гаразд, я зрозумів все. Ваш готель у центрі міста заброньований на два тижні, тому… сподіваюсь, ви гарно відпочинете

– Ти художник?- поки Юнгі бився в істериці, Чіма переглянув увесь альбом із малюнками

– Ем? А… ні… це просто хоббі,- Техьон ховає блокнот подалі від Чіміна

– Тоді ким ти працюєш?- перепитує той

– У мене своя художня школа,- офіціант нарешті підходить до них,- один зелений чай, один м’ятний чай та…- дивиться на Чіміна,- одне карамельне лате. І… три шматочки чізкейку з орео.
– Вау… так… у тебе своя школа… – хоче ще щось розпитувати, але його перериває телефонний дзвінок Техьона

«Техьон, ти сильно зайнятий?»- чутно в телефонній слухавці

– Ну… залежить від того, що ти хочеш,- нервово стукає пальцями по столі

«Нам потрібно зустрітись»,- хриплим голосом говорить Чон

– Нам? Чи тобі?- язвить Те

«Давай раз і назавжди прояснимо деякі речі»,- Техьон падає на спинку стільця

– Деякі речі ми прояснили ще в школі… наприклад, що ти не розумієш нікого, окрім себе,- Чімін спостерігає, як Техьон змінюється на обличчі і розуміє, що це… це якась болюча для того розмова

«і прояснили, що ти почуття ніколи не ставиш на перше місце, що любиш зраджувати і непогано цілуєшся в туалеті з подругами»,- боляче б‘є в саме серце

– Ну, якщо ти вже все для себе зрозумів, то сенс говорити? Бувай,- хоче класти слухавку

«Відпусти минуле, давай спробуємо… спробуємо ще раз»,- сам не вірить, що це сказав

– Ммм…- Техьон встає із місця та прямує подалі від друзів,- що саме? Хочеш знову мене лупцювати до пів смерті? Трахнути в туалеті на очах однокласників? Що саме спробувати ще раз ти хочеш?

«Бути щасливим поруч із тобою»,- я теж, але…

– Надто пізно, Чонгук… я заміжній, ти одружений. Надто пізно бути щасливими разом,- скидує слухавку та повертається до друзів

– Чонгук? Це ж він телефонував?- запитує Мін

– Ні, це не він,- невміло обманює той,- гаразд, давайте узгодимо план ваших вихідних, я можу показати вам Австрію у всій красі,- надалі розмова йде суто про подорож, відомі місця та смачний чізкейк. Але Юнгі відчуває, що Техьон спантеличений, хоча натягнув маску «в мене все гаразд».