~***~

Вступ: Віра — таке сильне та багатогранне почуття. Її наявність може допомогти тим, хто вже майже програв, вирвати перемогу в останній момент, а її відсутність — може перекинути вас з “білої” смуги на “чорну”.
Що робити, якщо вам вже за 30, а мама не відстає з питаннями: “Коли вже заведеш тривалі стосунки? Коли в мене з’являться онуки?” Головне не припиняти вірити, що потрібна людина десь попереду вашого шляху і спробувати її не проґавити!
Ця робота для тих, хто продовжує вірити в щось хороше!

Моя бусінка бета — Anyth4ourMoony

Обкладинка: “Віра”

***

“Віроні́к, сонечко, я вже йду! Не забудь замкнути двері перед виходом!” — наставляла мати недолугого сина.

 А він як завжди: запустив в одне вухо, спробував змусити звивини мозку не забути про двері вкотре та й випустив з другого, і все це не припиняючи начищати свої білі зубки перед дзеркалом. Просто диво, що в їх дім ще ніколи не забирався злодій, адже і брати було що, і можливостей достатньо.

 Молодий чоловік, а хлопцем у свої то 31 він називатися відмовився навідріз, одягнувши пальто і взявши сумку, грюкнув дверима і попрямував на роботу. Блін, тільки у маршрутці він згадав. Двері! Ковдра! Вікно! Але повертатися — погана прикмета, а горбатого лише одне місце може виправити. Змирившись, спокійно доїхав до офісу, де його зустрів черговий день, чергове пекло. Ні, правду кажучи, порівнюючи свою роботу з підземним царством він перебільшував, адже в порівнянні з багатьма — йому дуже пощастило. Просто ще в юності він прищепив собі звичку: рівнятись треба на краще, а не навпаки. Хоча, цілком імовірно, зіграла звичайна людська жадібність, лінь і ще якась “гарна” якість — людям завжди мало, вони прагнуть мати те, чого в них немає, але є в інших (навіть якщо воно їм нафіг не потрібне), а головне — мати все, при цьому нічого не роблячи. Так, саме так! Нік же не був настільки наївним і жадібним (за його мірками, звісно), він не прагнув мати золоті гори й гарем, та й добре розуміє, що без праці й удачі досягти успіху в будь-якому починанні — провальна справа! Однак, якщо витрачені сили на досягнення мети залежать тільки від вас самих, то удача — дама з характером і часто-густо характером паршивим! Ось як досягти головної мети життя, як йому стати щасливим у таке складне століття і з таким специфічним тілом? Як справлятися з усією цією свободою вибору? Спочатку непогано було б заспокоїтися, перестати нити та скаржитися самому собі…, але не склалось.

***

 — Вірунчик! Не мостись за стіл, містер Яннос у себе знову збори затіяв! — повідомила м’яким голосом жінка у приймальні.

 — Місіс Анно, скільки можна? — якось мляво, без частки надії запитав Віронік, адже вже безліч разів просив себе так не називати.

 — Ти ж розумієш, що Віронунчик якось не дуже звучить, — чоловікові тільки й лишилося, що приречено звести очі догори. — Крихітко, ти єдина втіха для цієї старої жінки, не гнівайся!

 — Я й не гніваюсь… — залишив він свої речі й попрямував до кабінету директора.

 Котик, сонечко, крихітка, зайчик — скільки можна? Про який внутрішній спокій може бути мова? Він насамперед чоловік, а вже потім — омега. Чому саме вона дізналася про цю його особливість, хоча — краще вже вона. Теж мені щастя. Це у дитинстві Ніку могли локшини на вуха навішати, а він і радий був, але не тепер. Більшу частину свого, ще короткого життя, Віронік ненавидів слово прогрес. Чому? Все просто, він сам і став доказом цього самого прогресу. Ще сторіччя тому вагітний чоловік або жінка з членом були чимось нереальним, чимось з розряду фантастики, але ні, виявилося все досить просто! Науковий прогрес став зерном для прогресу в медицині, а той уже вплинув на прогрес соціальний і духовний, ну для деяких індивідуумів точно. Історія говорить, що тоді почалася «Райдужна епоха», навіть дивно, що без лепреконів впоралися.

 Приблизно в середині XXI століття рух сексуальних меншин, тоді вони такими були, досяг свого піка. А всьому причиною стало вдале втілення мрії будь-кого незадоволеного своєю статевою приналежністю, або ж людини, яка просто любить секс — можливість відчути оргазм навіть помінявши стать або просто об’єднавши обидві в одному тілі. Потім стало можливим продовжити свій рід за будь-якого бажаного варіанта, хоч запліднюй, хоч народжуй, як то кажуть: будь-яка примха за ваші гроші! І як довели історики та вчені — грошей було вкладено багато. Навіть цікаво, що насправді тоді було головним важелем? Бажання допомогти тим, кого образила природа? Бажання відчувати ще яскравіше задоволення під час сексу? Офіційно визнали першу причину, а ось Нік більше схиляється до другої. Чому?

 Та тому, що до початку XXII століття всі ці зміни дуже вплинули на еволюцію людства вже генетично. Люди виявилися настільки ласі на отримання різноманітного задоволення, що потихеньку почали змінювати свої думки, уподобання, а потім і свої тіла. Якщо до Райдужної доби інтерсекс-люди були дивиною і їх уникали, намагалися змінити, або хоча б образити, то потім за їх допомогою відбувся генетичний прорив, а кількість таких людей, після медичного втручання, почала зростати в геометричній прогресії. У перші роки готових на експеримент було мало, проте, через десятиліття охочих побільшало, адже реальність довела безпеку та наявність «позитивних» моментів.

 Як наслідок, у наші дні більше не користуються старою системою визначення статі. А нова існує лише для спрощення життя. Таким чином, при народженні кожна дитина проходить багатоетапне обстеження і визначається передбачувана стать за зовнішніми ознаками та за хромосомним ланцюгом: жінка, чоловік; альфа, бета, омега. Статистика свідчить, що співвідношення бет до групи альф і омег – 8:1, велика різниця в порівнянні з 57:1 минулого століття. Зрозуміло, у міру дорослішання у кожного є можливість змінювати свою стать, підтип. Хоча МОЗ і рекомендує остаточно визначитися до повного статевого дозрівання, але навіть на старість, якщо вам захочеться з чоловіка альфи перетворитися в жінку омегу, були б тільки бажання і гроші, а решта не проблема.

 На думку Ніка, головним придбанням цього століття і за яке треба дякувати попередникам — повна свобода вибору для себе як статі, так і орієнтації! Адже колись із цим було настільки важко, що людям доводилося все життя мучитися та приховувати свою натуру, бажання та потреби. Жорстоко. Нечесно.

 І ось запитає хто: «Чому жалієшся, якщо все так легко залагодити?» Все стало простіше, але не ідеально. Ще дитиною він дізнався, що лікарі віднесли його приналежність до категорії чоловік-омега. Ну із зовнішністю та усвідомленням себе чоловіком проблем, власне кажучи, жодних, а ось підтип трохи бентежить, хоча, чесно кажучи — дуже хвилює. Адже, як довели вчені: ніщо на цьому світі просто так не трапляється.

 Відступаючи від чергових роздумів і діставшись потрібних дверей, Нік постукав і увійшов не дочекавшись відповіді. Всі вже були на місці й лише начальник Яннос стояв і активно жестикулював.

 — Віронік, добре, що ти сьогодні раніше прийшов, — тільки на секунду підняв голову цей вусатий повненький чоловік і продовжив тріпати стіл та папери на ньому, а Нік же в думках з нинішньою “доброю” ситуацією був не згоден.

 — З якого приводу сьогоднішні збори? — питання супроводжувалося швидким поглядом у всі боки, а запримітивши вільне місце, Віронік туди й попрямував.

 — Не секрет, що зараз антикваріат не має такого попиту як раніше, — нічим не обґрунтований песимізм шефа вже нікого не хвилює. — Ось чому завтрашній клієнт так вдало з’явився!

 — І про вчорашнього ви говорили так, — тихенько заявив головний бухгалтер.

 — Так завтра ж вихідний! — обурилася молоденька секретарка, яка тут тільки для картинки, а всі обов’язки виконує саме місіс Анна.

 — Міс Дора, вам і так майже, що за гарні очі тут платять, от і покажіть їх завтра дорогому клієнтові! — Євген Яннос як завжди дбає лише про прибуток. — Зараз головне вирішити, хто з продавців допомагатиме покупцеві зробити правильний вибір.

 — Дорогий вибір, — знову тихенько додав рахівник містер Папарунос.

 — А дешевих авто тут і не буває, хі-хі-хі, — не втрималася від коментарів і Дора.

 — Містер Яннос, я впевнений, що ви вже й так все вирішили, — Ніку встиг набриднути цей спектакль.

 — Цього разу все складніше, … мені не вдалося дізнатися про його уподобання, працюватимемо наосліп і підстрахуватися зайвим не буде. Тому, думаю, буде правильним рішенням на роботу з’явитися ще й у складі з двома продавцями, — отже повна артилерія, чоловіки, жінки, хтось та точно зможе розвести бідного покупця на круглу суму.

 — А як ділитиметься бонус за продаж? — а чого ще чекати від сейлзмена номер один, за даром він і води вмираючому не подасть.

 — Все просто, кого містер покупець попросить внести до шпальти продавця, тому й усі почесті, а решта отримає погодинну оплату згідно з їхнім трудовим договором. То хто готовий спробувати удачі? — крім майстра спокушати клієнтів, руку ніхто не підняв. — А крім Панкратія? Ну дорогі мої, ще цілий робочий день попереду, а ви тут відпочиваєте.

 — Я не можу, у мене вже квиток до Хіосу на руках, виліт вночі й обмінювати його я не збираюся, — сповістила місіс Стефанія.

 — Шкода, — мабуть, він несвідомо закрутив вуса лише з одного боку, воно й зрозуміло, підступний, але зрозумілий план боса — зустрічати покупця в ідеальному складі продавців-консультантів: хлопчик, дівчинка — провалився.

 — Змагатися за кота в мішку мені не цікаво, — інтонація Філіпа мала підштовхнути всіх на думку, що йому нудно витрачати свій час, але кожен знав — просто боїться тягатися з асом.

 — Хмм, — пригладив трохи вуса, погляд начальства зупинився на Ніку. — Значить, спробувати удачу випало тобі!

 — Я не проти з’явитися завтра, всеодно маю провести техогляд PUGATTI 48-го, можу і для масовки взяти участь на зустрічі з містером Ікс. Може все ж таки скажете з ким доведеться мати справу? — а цей старий бізнесмен точно щось таїть і видно, як очі забігали.

 — Алекс Захаруліс, — більше нічого не треба говорити, Дора пискнула на радощах, у Панкратія очі забігали дужче ніж у шефа, а ось Віронік був просто здивований.

 Людина, що тримає щастя та задоволення багатьох у своїх руках, нинішній власник ZaharuliS&O — медичного комплексу, де вдало встановлюють чи змінюють стать людини. Скандальна сім’я в галузі медицини заклала фундамент для однієї лікарні, а через сторіччя комплекс можна порівняти за розмірами з маленьким містечком. Офіційно назва першої лікарні містила прізвище подружньої пари та перші ініціали їхніх імен, а неофіційно: Sекс & Oргазм. Імперією займається один із нащадків тієї пари, і навіть не бувши лікарем, підприємець він відмінний. Завидний мільярдер, неодружений, та ще й виглядає: так і з’їв би! А таємниця його підтипу змушує мучитися всіх, хто хоче підчепити багатія на гачок.

 — І він особисто з’явиться для вибору машини?

 — Так, Нік, особисто!

 Залишок робочого дня проходив майже звично, тільки Дора носилася як божевільна.

***

 Діставшись маршруткою додому, Віронік не припиняв мріяти про той день, коли все ж дозбирає на купівлю антикварної машини минулого століття. Хтось може назвати його ідіотом. Набагато зручніше й в рази дешевше купити сучасний автомобіль автомат з автопілотом. Але його серце було віддано в ту саму мить, коли випробовував давню механіку ще юнаком..

— Як справи любий? Ти знову забув замкнути двері!

— Мамчику, я втомився, тато вдома?

— У себе в офісі.

— Піду привітаюсь.

 Залишив пальто у передпокої й зайшов до батька, а після короткої розмови піднявся до себе на другий поверх. Було багато причин давно перебратися подалі від батьків, але й залишитися не менше. Та й мати окремий поверх із двома кімнатами та ванною — зовсім не дурно.

 Мінусом була зайва зацікавленість з боку мами його особистим життям: «Коли вже заведеш тривалі стосунки? То ти вирішив чи підходить тобі бути омегою? Коли в мене з’являться онуки? У твоєму віці вже всі одружені й щасливі». І Нік би вже давно купив собі окреме житло, якби не одне але — грошей на мрію потрібно більше, ніж на дах над головою, в рази більше. Та й переваги є від життя з рідними: йому не доводиться бути самотнім; не потрібно одягати ввічливу маску, перебуваючи поруч; можна насолоджуватися домашнім затишком; та й не молоді вже його батьки, а крім нього у них дітей більше немає.

 Спільна вечеря у родинному колі, а далі повна свобода дій. Сьогодні Віронік вирішив відпочити, виспатися. Якщо ніч він має провести один, то обов’язково почитає щось перед сном. Вибір пав на легке чтиво, типу — поржати і …! Тобто те, що не є: детективом, журналом з описом новинок автомобільної індустрії, статтею про антикварні салони та авто, історичною книгою. Для підняття настрою на ніч прийдешню, він читав старі збірки легкої еротики, вважав за краще фантазувати сам, а не дивитися готове відео. І обов’язково це мають бути матеріальні книги, а не електронні. Особливу любов отримали книги з омегаверсом.

 Іноді Нік замислюється, а чи не була фанатом цього жанру людина, що ввела терміни: альфа, бета та омега в медицину. Ну, не збіг же це? Чи збіг? «…Крістофер плакав у подушку, втративши надію зустріти свого істинного… унюхати свого альфу — шанс на мільйон», — хто взагалі до такого додумався? Якби ж в реальному світі все було так просто, відчув запах і все — ти точно знаєш, ось твоя друга половинка, ось воно щастя! А фіг вам! Нехай дякують за такий чит, адже у нашому світі можна все життя прожити і не зустріти тієї самої людини, а як говорилося в нещодавно прочитаній статті: цілком імовірно, що таку людину ви зустрічали але пропустили, не дали шансу. Сумна перспектива. Після того посту Віронік заразився питаннями матусі. А раптом треба було спробувати утримати когось із колишніх? А якщо він тепер лишиться один? А якщо одружившись виявиться, що це його найбільша помилка життя? А якщо він так і не наважиться поєднати життя з кимось іншим? Багато цих “якщо”, але чоловік згоден із автором статті: «Головне вірити, що потрібна людина десь попереду вашого шляху і спробувати її не проґавити!».

 «Кріс чудово себе почував у компанії друга бети, але розумів, що омезі потрібен альфа і крапка тут!» А чити продовжуються, у них там все просто: альфи мають бути з омегами, бети з бетами. А у реальному світі? Куди омегаверс подівав жінок? Адже вони є в реальному світі і їх багато! Згідно сучасної розшифровки підтипів статі: альфи — заплідники і обирають пару тієї ж статі; бети — несуть хромосоми, що збігаються з їх зовнішністю і віддають перевагу протилежній статі; омеги — наділені можливістю народжувати і обирають пару тієї ж статі. Але! І це ще не все, адже насправді це тільки прогнози фахівців, а вибрати пару ви можете як завгодно. Навіщо далеко приклад шукати, батьки Ніка не зовсім передбачувана пара, якщо батько бета вклався в закономірність — пов’язав життя з жінкою, то мама омега — відійшла від прогнозів і віддала перевагу чоловікові. Віронік розуміє, що свобода вибору може лякати. За собою він ніколи не помічав потягу до іншого чоловіка, спав тільки з жінками бетами чи омегами, жінки альфи трохи лякали та й не цікавилися ним. Серед шести підтипів статі, саме жінки альфи та чоловіки омеги є інтерсексами, вони є результатом прогресу, дітьми «Райдужної епохи». І трохи страшно уявити, як відреагує пара на твої особливості, адже зазвичай під час знайомств ніхто підтип не афішує. А жінка з членом і яєчками, та й чоловік з піхвою та маткою хоч і не щось нове та дике, але може здивувати. Не буде криків, не буде образливих слів, до вас поставляться з розумінням, але… але стосунки можуть закінчитися.

 І можна було б змінити свій підтип на бету, але Ніку запам’яталася історія, яку почув від мами в дитинстві: «Прапра… якась там бабуся народилася інтерсексом у радикальні часи. Батьків хлопчика майже змушували вибрати стать для дитини та зробити відповідну операцію, але ті відмовилися. До 9 років це був син, а потім чудо-дитина вирішила, що хоче спробувати жити як дівчинка. В той час було складно. Оточення не тільки не допомагало, але розжарювало обстановку. Сім’я змушена була змінювати місто проживання, роботи, школу. Проте вони впоралися. А в 19 років донька вирішила, що чоловічі атрибути їй ні до чого і дозволила хірургічне втручання. Природа іноді помиляється, іноді не справедлива, особливо це стосується хвороб! Але бути інтерсексом — нормально! Це як бонус у житті! Навіщо позбавлятися бонусу без вагомої причини?!»

 «Чудо моє, Крістофер, якби не твій раптовий еструс ми ще довго шукали б один одного…» Ну як тут не ржати? Кому така зручна штука на думку прийшла? Еструс, як феєрверк повідомляє де вас шукати вашому істинному, та ще й на змазці допомагає заощадити. Ну звичайно, ніхто б не захотів писати про слабку, але реальну менструацію один день на місяць, як у Ніка, або ж як у жінок, де взагалі все куди серйозніше.

 «Роберт міцно стискав вже зовсім рожеві сідниці свого омеги, він продовжував вводити свій член у настільки манливу дірочку, з якої так і стікали соки, повільні та плавні рухи переходили в скажені та грубі. Кріс стогнав від задоволення, тому що той час, що він чекав свого альфу — окупився цілком. Вульгарні шльо́панці не припинялися … » Гаряче, з цим Віронік згоден, ще більше дивує його інтерес і збудження, адже до реальних чоловіків Ніка зовсім не вабить, а читати про такі відносини подобається, навіть дуже.

 Знявши напругу після бурхливої зустрічі Роберта та Крістофера, він зі спокійною душею ліг спати.

 

***

 Двері! Ковдра! Вікно! Не зачинив, не заправив, не замкнув! Потрібно ставити сучасний замок! А то й справді злодій зазирнути вирішить.

 Робота роботою, але чорний красень був вартий того, щоб прийти в суботу. Вигини, м’якість, запах — мрія! Ось, те, що Нік так довго шукав.

 “Містер Віронік, думаю перевірка закінчена і ви можете покинути машину”, — таке трепетне єднання перервала міс Дора.

 За час роботи в салоні Віронік дізнався, що після придбання будь-якої машини минає не один рік перш ніж знайдеться покупець для перепродажу. Достатній термін, щоб зібрати потрібну суму та стати власником PUGATTI 48-го. Мрії збуваються!

— Він уже прийшов? — навіть без імені було зрозуміло, про кого говорить Нік.

— Ще ні, але містер Яннос просить усіх бути на місцях заздалегідь.

 Без особливого запалу, але довелося слідувати «проханню». До призначеного часу залишалося п’ятнадцять хвилин, всі лише топталися на місці, та й не чекав ніхто такого покупця вчасно. У зайнятих людей завжди трапляються термінові справи, потім вони затримуються, або взагалі скасовують зустріч. І яким же був загальний подив, коли місіс Анна всього за хвилину до, повідомила, що Алекс Захаруліс прибув. І почалося.

 У зал для нарад увійшов високий привабливий чоловік з гарною статурою, все як на обкладинці журналу з найбажанішими нареченими. Та що там приховувати, якщо раніше Нік категорично заперечував можливий потяг до особи своєї статі, то зараз не міг відірвати очей від покупця. Можливо даремно він той омегаверс на ніч читав?

— Доброго дня, містер Захаруліс! — першим заговорив шеф.

— І вам доброго дня, містер Яннос! — обдарував широкою усмішкою клієнт.

— Дозвольте представити наших найкращих співробітників, — міняючи напрямок витянутою руки від Панкратія, Дори до Ніка. — Містер Мустакіс, міс Зарвузакі та містер Тиц.

 Мільярдер схилив голову вітаючи тріо навпроти і лише легка посмішка проступила, коли він зупинив погляд на Віронікові. Його прізвище часто викликало посмішки або підколи, адже англійська вже багато років, як не друга, то третя рідна мова для багатьох. А вже через якусь частку секунди всі опинилися за столом, щоб розпочати переговори. Стало сюрпризом, що покупець не склав попереднього запиту з передбачуваними критеріями бажаної покупки, як виявилося — він відвідав салон для особистої консультації і лише теоретично покупки автомобіля. Такий розклад Панкратію не дуже подобався, це зрозуміли і начальник, і Нік.

 Протягом двох годин клієнту пояснювали різницю між авто різного року випуску, перераховували можливі марки, просили звернути увагу на ступінь зношування того чи іншого товару. Алекс Захаруліс схоплював все швидко і був приємним у спілкуванні. Проблемою став його раптовий запит: «Я хотів би покататися в такому авто». Чому проблемою? Ніхто не купує таких іграшок для користування, немає таких божевільних як Віронік. Антикварні машини ставлять у гаражі та виставляють напоказ там же. Продаж зазвичай відбувається за найпростішою схемою — вибирають авто з каталогу, оплачують, а салон займається доставкою в гараж. Але й за це століття ніхто не скасував істини: покупець завжди правий! Якщо клієнт хоче покататися, він це отримає, навіть, якщо таке не було передбачено.

— Містер Захаруліс, це не проблема. Якщо вам не принципово, яку саме машину випробувати для усвідомлення різниці між механікою та автоматом, то в салон тільки вчора привезли пригожий екземпляр.

— Відмінно, — виявляється, що стислість — не тільки сестра таланту, а й фішка багатих.

— Але швидше за все доведеться трохи почекати, механік, який може нею керувати, вже відправився додому. Як у вас з часом? — Шеф тільки і встигає, що витирати піт з вусів, звичайно ж йому не хочеться відпускати таку рибу не склавши контракт про купівлю, це й дурню ясно.

— Півгодини, максимум, а потім мені треба виїхати, — що смертний вердикт прозвучали ці слова для містера Євгена.

— Містер Яннос, може я б зміг допомогти? — Ніку б тільки сісти за кермо, що тут казати про покататися — таку можливість нізащо не можна втрачати.

— І справді, містер Тиц майстерний водій таких автомобілів, він і тут то почав працювати, щоб мати можливість собі щось підібрати.

 — Містер Яннос! — якщо не зупинити цей викид особистої інформації самому, то начальник ніколи не зупинився б.

 — Так, вибачте! Прошу слідувати за мною! Містер Мустакіс і міс Зарвузакі, можете поки що залишитися тут, — якщо Дора виглядала щасливою просто побувати в одній кімнаті із Захарулісом, то Панкратій був явно злим залишитися осторонь на якийсь час.

 Маршрут до PUGATTI 48-го зайняв не більше 5 хвилин, залишилося 25 на ознайомлення з авто та на купівлю. Нік і Яннос це чудово розуміли. У машині опинилися лише двоє.

 — Містер Тиц, як часто вам доводиться катати покупців? — як йому вдається так безсоромно вимовляти чуже прізвище, ще й у такому контексті?

 — Можна просто Віронік! І ви у мене перший! — головне — це зберігати спокій.

 — Тоді ви просто зобов’язані й до мене звертатися просто Алекс! — яка багатослівність, а раніше здавався більше серйозним.

 — Алексе, пристебніть ремінь безпеки, будь ласка!

 — Все. Я готовий!

 — Тоді поїхали!

 Десять хвилин — цього часу достатньо, щоб начальник не влаштував потім гамір, щоб клієнт зробив для себе висновки, але цього мало для любителя таких авто. Шкода, що все так швидко закінчилося і довелося повертатися у великий зал до колег.

 — Які враження, містер Захаруліс? — ось і знову вступив у гру номер один серед продавців.

 — Незабутньо! — посмішка клієнта завжди є хорошою ознакою.

 — Тоді, можливо, ви хотіли б підібрати щось, що підходить вашим вподобанням? — мабуть, Панкратій не відстане від мільярдера поки не отримає свого.

 — Якщо я все правильно зрозумів із попередньої розмови, то після мого тест-драйву ви втрачаєте прибуток через збільшення пробігу?

 — Дрібниці, містер Захаруліс, — шеф не поскупився на свою найкращу усмішку.

 — Я не звик бути винним, а тому хотів би оформити покупку і на сьогоднішній автомобіль, він мені сподобався!

 — Але… — ось і зникла для Ніка чудова можливість, такого красеня упускає, хоча, один красень в руках іншого — зовсім непогане видовище.

 — Віронік? — стидо́висько, клієнт непокоїться, за стривоженого продавця.

 — Ні, нічого, містер Захаруліс. Вибачте.

 — Алекс! — одне слово змусило всіх здивуватися, всіх крім Ніка.

 — Містер Захаруліс? — промацує ґрунт Панкратій, але його ніхто не зупиняє, щоб виправити, як було з Тицем. — Чи є у вас ідеї щодо другого автомобіля? Рік? Марка?

 Ще п’ять хвилин і було підписано два контракти. Дивно, але Алекс попросив оформити покупку PUGATTI 33-го із зазначенням містера Мустакаса як продавця, а ось PUGATTI 44-го — Віроніка. Вусатому, здавалося, було все одно, головне, що відбулася подвійна угода і прибуток захмарний. Майстер продажів теж тріумфував, адже “його” машина коштує значно дорожче і бонус буде відповідним. А от Нік зажурився. Мрії не завжди збуваються.

***

 Поганий настрій сина не вислизнув від жодного з батьків, але дізнавшись, що вся справа в машині, заспокоїлися і махнули рукою. Цього тижня він кілька разів сходив випити з друзями, а «подругу» просто проігнорував. Суботній вечір вирішив провести за читанням омегаверсу, адже хотілося веселощів та гарячих фантазій. З минулої суботи Нік кілька разів згадував Алекса, ну як згадував, він його бачив у досить специфічних снах. “І все через ці вульгарні книги”, — так він себе втішав. Але й не думав припинити читати.

 «Роберте, я ще не відновився після пологів… Дорогий, Кріс, коли я на тебе дивлюся, то розумію, що скоро доведеться знову чекати поповнення в сім’ї… Ні, не так глибоко, ні, задихаюсь. Кохаю, як я…» Телефонний дзвінок у такий момент, яка сволота? На екрані висвітлився невідомий номер. Натискає відповісти.

 — Віронік, привіт! — знайомий голос. Мати моя, жінка, а друг Фотіс сказав би щось на подобі: «Тату, роди мене назад». Це Алекс, точно він.

 — Привіт… — не вдалося видавити з себе більше.

 — Не заважаю?

 — Ні, — не може ж Нік заявити, що його почитування еротики перервали. Та й не проти він, при подібних обставин.

 — Я хотів би зустрітися і дещо обговорити.

 Захаруліс? Зі звичайним сейлзменом?

 — Може я б зміг допомогти через телефон? — жалюгідна спроба Ніка.

 — Віддаю перевагу особистим зустрічам, — відчувається, як Алекс усміхається.

 — Добре, коли вам буде зручно?

 — Тобі.

 — Та мені не важливо.

 — Не вам зручно, а тобі зручно, — тепер Алекс відверто сміється.

 — Аааа. Ну так. Вибач, — як же Ніку хочеться вимкнути телефон і засунути його в воду, чи хоча б під подушку.

 — Якщо для тебе справді не важливо коли, то спускайся… я біля твого дому.

 Алекс відключився, а Нік просто не міг прийти до тями. Дурні питання: як дізнався мій номер і адресу, навіть не спливали, за бажання про будь-яку людину можна знайти подібну інформацію, а для таких як Захаруліс — це взагалі не проблема. Складність була в усвідомленні до чого ця зустріч і що на себе натягнути. Буквально за десять хвилин Тиц переодягся у джинси, сорочку, жилетку і навіть почистив зуби, хоча навіщо — незрозуміло. Швидкий спуск сходами, прощання зі здивованими батьками. Знову не замкнув двері, але з широкою усмішкою зустрічає свою мрію — PUGATTI 44-го, ну й Алекса за кермом.

 Підійти виявилося не складним, але було незрозуміло, як краще діяти далі, чого від Віроніка очікують. З машини вийшов чоловік, що й виглядає на мільярд, навіть трохи скуйовджене волосся нічого не псувало.

 — Вибач, що так довго, — а що ще Нік міг сказати.

 — Ні, що ти. Це мені слід було б перепросити, що відволікаю суботнього вечора, — пильний погляд пройшовся по тілу сейлзмена. — Ти не проти випити разом і поговорити?

 — Буду тільки радий! — відповідь була дуже щирою.

 — Хочеш сісти за кермо?

 — Ніколи не відмовлюся від такої можливості!

 — Впевнений?

 — Так!

 Прекрасний вечір, Віроніку пощастило поїздити на чорному красеневі майже цілу годину, та й по дорозі чоловіки обговорювали тільки автомобілі. Нік намагався розкрити всі переваги механіки, Алекс же переконував у практичності автоматики. Поділилися спогадами коли й в кого з’явилася перша машина, яким був досвід, дізналися в кого який улюблений колір, що люблять слухати під час водіння, звички, чи що дратує найбільше. Час минав непомітно.

 Наступною зупинкою став клуб та приватна кімната. Напевно і не варто згадувати про крутість і статус цього закладу. Міцна випивка, мабуть, сприяла душевній розмові, й цього разу вже на теми дуже особистого характеру. Сім’я, дитинство, перше кохання, перший поцілунок, перший секс, перші стосунки. Нік не міг повірити, що так легко відкрився. Можливо, він думав, що Алексу немає сенсу використовувати його сповідь у поганих цілях, не очікував їх подальшого спілкування або не сподівався на це. Можливо і мільярдеру іноді хочеться поговорити з простолюдином, тому вони й вивалили один на одного стільки інформації. Все можливо.

 Близько четвертої ранку вони знали один про одного всі темні секрети, навіть дивно, як швидко виявляється можна переказати своє життя, життя яке триває понад тридцять років. Навіть прикро.

 Враховуючи кількість випитого алкоголю, одноголосно було ухвалено рішення викликати таксі. Довго чекати не довелося. І все б нічого, але якимось чином вони приїхали до Алекса додому. До величезного і величного будинку, чимось він нагадував замок, а зелені клумби з квітами та лабіринти з кущів тільки вкорінювали це враження. Спроби Ніка поїхати на таксі до себе провалилися з тріском, тому що переконував клієнт краще ніж продавець.

 Власник будинку влаштував маленьку екскурсію і тепер Віронік знав, де його гостьова кімната, кухня, обідній зал та гараж. Саме останнє приміщення зачарувало: більше ніж двадцять сучасних дорогих авто та одне антикварне — PUGATTI 33-го. Поки Нік мовчки милувався і пускав слину, Захаруліс зайняв місце водія в нещодавно придбаному автомобілі. Не можна не відмітити, як же вони гармонійно доповнювали один одного та позбавляли можливості відірвати погляд.

 — Хочеш сісти за кермо? — неприродно наївно і з певним побоюванням спитав Алекс, відсуваючи сидіння назад до максимуму.

 Чи зрозумів Нік питання? Так. Чи знав, якої відповіді від нього чекають? Так. Чи був він готовий так зробити? Ні, але все одно зробить.

 — Ніколи не відмовлюся від такої можливості! — сказав, підійшов і залишився стояти, тримаючись за відчинені двері. Алекс і не думав вийти чи пересісти, зате він взяв за руку і потягнув на себе.

 — Сміливіше! Я не кусаюсь!

 — А може, це роблю я! — гнівно чи нервово вийшло у сміливця Ніка, що вже сидів на колінах у мільярдера, хіба ж можна бути спокійним, коли спиною відчуваєш тепло такого чоловіка.

 — Я зовсім не проти… — і слідом за млосним голосом Алекса над вухом сейлзмена, настав час ніжного поцілунка у шию.

 Передбачувано? Цілком, але ефект слабший від того не став. Проте дещо інше стало в обох. Віронік ніколи не відрізнявся особливим терпінням, та й у кішки мишки він грати не збирається. Не маленький уже, добре знає себе, добре розуміє ситуацію. Тому він просто повертається і цілує, не м’яко і солодко, а грубо з натиском і навіть кусаючи за нижню губу партнера. Лише потім відсувається, щоб оцінити результат. Алекс задоволено усміхається, а Нік приходить до висновку, що перший поцілунок з чоловіком був досить хороший, і не варто відкладати другий… третій… А ось коли відчув руки, що стискають його зад та блукають під сорочкою, у нього виривається: “Я омега”. Захаруліс щось міркує кілька секунд і продовжує цілувати. Якщо кількість поцілунків та їх темп зросли, то спроб зробити щось значно більше не було.

 Якоїсь миті обидва вирішили, що настав час трохи відпочити. Кожен робив це у своїй кімнаті. А ближче до опівдня, неуважний син, що вічно забуває зачинити двері, повернувся додому, де було тепло, затишно і ніхто не міг завадити аналізу минулої ночі.

***

 Навіщо він сказав, що омега? Чого чекав? У всіх своїх відносинах Віронік тримав власний підтип у секреті до того моменту, коли був більш ніж впевнений, що незабаром їхня пара опиниться в ліжку. Але з Алексом вони не пара і на секс ніхто не розраховував. Чи все ж таки він хотів цього і рефлекси спрацювали набагато раніше мозку, може на підсвідомому рівні Нік уже давно вирішив, що хотів би близькості з красенем покупцем.

 А тепер все втрачено? Адже якщо замислитися, то після нічних одкровень за випивкою, Захаруліс цілком міг прийняти сейлзмена за бету або навіть альфу, враховуючи цілковиту відсутність будь-яких інтрижок із чоловіками та інтересу до них. А от любий клієнт у молодості спробував усе! Він цього зовсім не приховував, але дав зрозуміти, що після все ж таки дотримувався стосунків з жінками, при цьому будь-якого підтипу. Мозок Ніка закипає, він більше ніж упевнений, що ласки припинилися саме через те, що він омега, а не чоловік, інакше його не запрошували б на коліна взагалі. Чому? А якби… ? Як багато в нашому житті цих “якби”, і як же Тиц заздрить вигаданому омегаверсу з їх істинними. Тоді все було б як у казці і йому б зараз не довелося ґвалтувати свою сіру речовину.

***

 …Спекотні та владні поцілунки, боротьба за верховенство між язиками та рідкісне зіткнення зубів. Віронік не соромиться, не мнеться… навіть думати раціонально не в змозі, він просто повністю піддався ласкам міцних рук. Видно, що Алексу такий поступливий партнер дуже подобається, мабуть, бо йому безмежно довіряють і дозволяють будь-які маніпуляції, від легких погладжувань боків, до помітних виведених ліній по хребту. Сильним натисканням пальця Захаруліс проводить вгору і вниз, ніби намагається підрахувати кожен хребець, знову вгору і вниз, проте цього разу рука продовжила шлях нижче, там, де закінчується куприк — між пружних округлостей сідниці. Крізь Ніка ніби пропустили розряд електрики, волоски піднялися по всьому тілу, а йому все мало. Поцілунки та дотики припиняються тільки після того, як господар «замку» пропонує залишити машину та переміститися до його спальні. Вони не біжать стрімголов, не знімають одяг на ходу, не зупиняються біля кожної стіни для жадібних поцілунків. Ні, Алекс йде попереду і лише трохи торкаючись тонких пальців, веде Ніка за собою.

 Коли ж двері в спальню зачиняються — все кардинально змінюється. Ніякої стриманості та ніжності, їхні руки владно досліджують тіла одне одного, одяг з тріском зникає з обох, а погляди взаємно спопеляють, вони насолоджуються наготою один одного. Нік вкотре переконується — перед ним чоловік, що виглядає на мільярд. Велике ліжко чудово підійде для цих спекотних тіл, а м’яке світло лише допомагає настрою. Віронік намагається виглядати абсолютно спокійним, і коли його партнер дістає тюбик зі змазкою з тумбочки, і навіть коли той штовхає Ніка на ліжко і нависає як голодний хижак над жертвою. Поцілунки, починаючи з губ, тонкою доріжкою блукають до вуха, від нього до кадика, плавно спускаються до лівого соска. А те, як Алекс відсунувся, щоб жартівливо усміхнутися і водночас вульгарно вимовити прізвище Віроніка — остаточно звело останнього з розуму. Вчасно, адже коли язик Алекса приголубив другий сосок, потім пройшовся до пупка, а сильні руки почали розсувати Ніку ноги, то найбільший страх омеги бути побаченим та покинутим — просто відступив під натиском трепетного очікування та шаленого бажання отримати задоволення саме з цим партнером.

 Змазка, що потрапила на борозну поміж сідниці й перший палець, що штовхнувся у вузьке кільце м’язів, дали чітке розуміння, що секс проходитиме, ну або почнеться, без використання особливості омеги. Чомусь це заспокоювало Ніка, він поки не був готовий відчути перевагу цього хромосомного ланцюга. Другий палець приєднався до першого і вони продовжили повільно штовхатись у тіло. Глибокі вдихи та видихи чергувалися з пристрасними поцілунками. А коли Алекс перевернув Ніка на живіт і дав настанови відстовбурчити зад, було ясно — тепер вже точно не відпертися. Напевно, Захаруліс намагався увійти повільно і обережно, але Віронік цього не оцінив, було капець як боляче. Було, але цей біль чергувався з іскристими спалахами насолоди, вони перепліталися і біль ставав пальним, що підживлювало задоволення — дивне поєднання, проте таке потужне.

 Алекс набирав обертів і в шаленому темпі втовкмачувався в такого бажаного любителя ретро автомобілів, ніжні слова, хрипкий голос і переможний стогін. Задоволений клієнт, не відсторонюючись, злегка нахилився і вкусив за лопатку, потім облизав її, а його рука почала активно надрочувати Ніку. Так, ще трохи, ось так, але якийсь дзвін відволікає. Блін. Ранковий будильник захотілося розбити об стіну. Сон.

***

 Раніше Віронік не вірив, що сни можна плутати з реальністю, що вони можуть давати блаженство або висмоктувати всі сили. Вік живи — вік учись. Тепер можна не продовжувати обманювати себе і зізнатися, чого він хотів тієї ночі. І якби мільярдер зник з радарів безслідно, то можна було б трохи понудьгувати та й рухатися далі. Але з усіма цими телефонними дзвінками, посиденьками в клубах та заманливими поглядами, Ніку тільки й залишається, що вірити у шанс на стосунки. Він вірить, може сподівається, або ж просто дуже хоче втілити свій сон в реальність, хоче собі того чоловіка, тому що йому з ним спокійно, затишно, весело… гаряче! Чи страшно Віроніку? Дуже! Але шкодувати він не буде. Цьому любителю механіки тільки й залишається, що чекати на інтимні, але радіти дружнім стосункам, адже навіть поцілунків більше не було. А чи довго чекатиме? Хто знає, може вічність, а може до зустрічі того, хто зможе викликати такі ж яскраві почуття, при зустрічі з яким Нік знову почує “клац”.

 Робота. Дім. Робота. Клуб. Дім. І знову робота. З тієї самої першої суботньої ночі минув більше ніж місяць, а їхні стосунки так і застрягли на рівні недокоханців. Мама нічого не каже, але свердлить поглядом. Батько запитав, чи потрібна якась допомога. Місіс Ганна часто цікавилася, чи все гаразд. Шеф навіть запропонував взяти оплачувану відпустку, Віронік і погодився — гріх відмовитися від такої можливості.

 Обіцяли відпустку, а доводиться знову працювати у суботу. Клієнт повинен сам забрати BAGANI 28-го, Ніку залишається лише мріяти побувати за кермом цього червоного скакуна. Це ж як лайново він має виглядати останнім часом, щоб Панкратій сам віддав такий контракт? Ну і гаразд, з такими темпами через кілька років він точно придбає собі антикварний автомобіль, не BAGANI чи PUGATTI, але FOYOTA теж нічого.

 За п’ять хвилин до назначеного часу Тицу повідомили, що клієнт прибув. У багатих пунктуальність стала модною? Ні, не стала, просто деякі є приємним винятком, переконався сейлзмен у цьому, коли помітив містера Захаруліса біля сьогоднішньої покупки. Що за авто, що за чоловік!

 Ця угода стала найшвидшою на пам’яті Віроніка. Алекс піднявся до зали засідань, швидко обмінявся черговими привітаннями з ним та з начальством, поставили кілька підписів на заздалегідь підготовлених документах, а потім відбулося вручення ключа. Все. Насамкінець шановний покупець попросив Ніка провести його до яскравого авто. Шли мовчки, а от коли досягли місця призначення, Алекс заговорив, при цьому не дивлячись на продавця.

 — Я альфа, у мене дуже насичене життя, моєму супутнику життя, напевно, буде важко. Та й дітей в найближчі пару років я не планую, — прозвучало таким неприродним, схвильованим голосом, ніби чітко завчена промова, наприкінці якої на Ніка вже дивилися допитливі очі і напевно, що чекали реакції у відповідь.

 — … — в найпотрібніший момент Тиц не зміг видавити і слова.

 — Хочеш сісти за кермо? — обидва чудово розуміють, що це не питання — це пропозиція пов’язати свої долі.

 — Ніколи не відмовлюся від такої можливості! — мрії збуваються, а субота стане улюбленим днем тижня Віроніка!

***

 Щасливий кінець, як у казці? Можливо! Таких збігів не буває? Вірю, що бувають! Особливо, якщо примхлива дама Удача вирішила вам посміхнутися! Віра! Головне її не втрачати. А якщо й втратили, то терміново шукайте!

~~~