Дурень

Поїздка до Еббі, як і подальше перебування в її будинку, пройшла спокійно. Ендрю ігнорував існування Нілу, а Кевін, нарешті, заспокоївся і також проігнорував Джостена.

Наступного ранку, Ніл дослідив кампус і запам’ятовував, де все знаходиться. Переконавшись, що він все затямив, він пішов на пробіжку. Пробігши малонаселені вулиці, Ніл обмірковував, що робити далі. Є ще близько двох годин до тренування. Вирішивши трохи попрактикуватися на магії регенерації , Джостен повернув в якусь алею. Він вийняв гарний чорний ніж, покритий червоними рубінами і з вигравіруваними ініціалами «Н.В.». Цей ніж був даний йому його матір’ю в десять років. Він був дійсно вишуканим, і по-видимому, зроблений на замовлення. Ніл подивився на ніж у руці протягом тривалого часу, його захопили спогади. Абрам ставив питання, яка нормальна мати подарує синові ніж в десять років? слова його матері, здавалося, відгукнулися в його голові.

«Цей ніж насичений мертвою водою і демонічною кров’ю. Знай, що де б ти не був, він покаже тобі шлях. Він твій вірний помічник і союзник. І ніколи не забувай, ніж все пам’ятає.»

І це правда. Ніж пам’ятав усіх, хто був убитий або поранений їм.

Виринувши зі спогадів, Ніл схопився за ніж міцніше і провів їм уздовж, від зап’ястя до ліктя. Багряна рідина полилася, але він не рушився. Старі шрами, залишенні від невдалих спроб були ще білими на шкірі, нагадуючи йому про помилки. На цей раз, Абрам зробив дуже глибоку рану. Одна помилка, і шанс померти гарантовано. Ніл зконцентрувався і уважно подивився на рану, що кровоточить. Звуки вулиці зникли, тільки звук вітру, що дме взад і вперед, по колу і назад, іноді граючи з волоссям Ніла.

— Recuperatio, — прошепотів Джостен, заплющуючи очі.

Вітер стих. Ніл відкрив очі. Рана повільно затягувалася, залишаючи за собою трохи помітну білясту смужку. Вулиця знову наповнилася шумом машин, що проїжджали, і голосами людей, які поспішали на свою роботу. Абрам підняв куточки губ, зображаючи подібність до легкої посмішки. Вийшло. Ще трохи практики і він нарешті вдосконалить регенерацію.

Витерши закривавлений ніж, Ніл сунув його назад у піхви, які були приховані його штанами, і пошвендяв назад у квартиру Ваймака.

***

Друге тренування пройшло не дуже добре. Кевін весь час голосив і вичитував Ніла за найменшу дрібницю, а потім взагалі поставив бити по воротах з Ендрю. Через кілька десятків ударів у ворота, Нілу вже починало дратувати все, що відбувається. Він зупинився і уважно дивився на ворота, вивчаючи кожен куточок. Ендрю теж зупинився. Міньярд з цікавістю спостерігав за Джостеном.

“Ендрю практично не опікується верхній правий кут, знаючи, що мені, як правші, незручно туди бити. А що, якщо схитрувати?” Ніл подумки кивнув собі і стиснув ключку в правій руці. Взявши м’яч із кошика, він підкинув його вгору і цього разу направляючи м’яч вперед. Ендрю вхопився міцніше за ключку. Джостен побіг за м’ячем і в останній момент перекинув ключку в ліву руку, спрямовуючи м’яч у верхній правий кут. М’яч потрапив у ціль. Ворота позаду Ендрю спалахнули червоним. Ніл зняв шолом і переможно посміхнувся, не зважаючи на біль у м’язах. Руки та ноги горіли пекельним полум’ям, але відчуття тріумфу затьмарювало весь біль.

— Сподіваюся, що ми на сьогодні закінчили, — Ніл стомлено видихнув. — Руки болять, мов в пеклі.

— Нічого собі, я вражений,— Ендрю також зняв свій шолом. Наа його обличчі сяяла божевільна посмішка.

— Так багато талантів. Значить, ви амбідекстр, кролику? Кевін дізнається – обісситься від щастя.

— Я не амбідекстр, — Джостен знизав плечима і пішов до виходу з поля. Ендрю пішов слідом. — Просто одного разу вирішив, що було б непогано натренувати свою ліву руку. Звичайно, на регулярній основі я не можу грати лівою, вона як і раніше слабкіше, ніж права, але іноді я можу виконувати такі трюки.

Ендрю на це нічого не відповів, тільки хмикнув весело і попрямував в душ.

***

Ніч. Найзагадковіший і прекрасний час. У нічному місті, можна вкритися, розчинитися, сховатися … В ночі світ зупиняється. Один за іншим вікна будинків гаснуть, вулиці і дороги стають порожніми. Самотні ліхтарі освітлюють невеликі острівці простору. Темрява панує навколо, і міріади зірок спалахують в небі. Ближче до півночі, небо світлішає в одному місці, бліде світіння поступово розгорається. Люди лягають в їх теплі ліжка й засинають, бачачи чудові сни.

Ніл хотів би бути на місці одного з них. Хлопця переслідувало безсоння протягом декількох ночей. Минуло кілька тижнів відтоді, як він був у Південній Кароліні. Відкинувши ковдру, він сердито встав і схопив свої речі і покинув квартиру тренера. Коли він досяг Лисячої нори, він швидко зігрівся. Ніл побачив машину Міньярда. В будівлі горіло світло, тому було не важко здогадатися, хто був там. Переодягнувшись і розігрівшись в фойє, Ніл попрямував до поля. Вже майже на виході Ніл розгледів Кевіна. Самотньо стоячи на лінії першого кварталу, він взяв м’ячі з відра і методично посилав їх до стіни. Ніл мовчки дивився на цю дивне вправу, і тільки після дюжини ударів він збагнув, що Кевін намагався вдарити в ту ж точку, практикуючи точність ударів правої руки. Споглядаючи на те, як він займається цим, наполегливо і серйозно, посеред глубокої ночі, Ніл майже пробачив його. Від себе Кевін вимагав не більше, ніж від інших. Він сам підняв планку, він сам потягнувся до неї, не шкодуючи сил, і не розумів, чому інші цього не роблять. Помітивши рух на трибуні, Ніл говорив так, щоб Ендрю зміг почути.

— Не зіграєш з нашими королем Ексі?

— Ні, – белькнув звідкись ліворуч Мінярд.

Ніл посміхнувся і знайшов його погляд. Очевидно, що на ніч таблетки Міньярд не приймає. Однак Ніла привернула увага не тільки його спокійна поведінка, а й одягом – мішкуватою футболкою і спортивними штанами. Коли Ендрю забирав Ніл з аеропорту, на ньому була джерсі, а після Ніл зустрів його лише у формі. Тепер, без громіздкого спорядження і воротарських рукавичок, Ніл нарешті побачив Ендрів незмінний атрибут: чорні пов’язки на обох руках від зап’ястя до ліктя. Цікаво, що ж він приховує? Не просто так їх носить Мінярд.

Питати, однак, не довелося. Відслідковаза поглядом Ніла, Ендрю просмикнув два пальці в один із бинтів і витягнув довге вузьке лезо. У світлі прожекторів ненадовго промайнув блиск металу — Ендрю заховав ніж.

— У тебе є піхви? – запитав Ніл, вказуючи кивком на пов’язку. Ендрю позитивно кивнув.

— Файно.

Продовжувати розмову Джостену не хотілося, тому він перейшов на бік поля. На виході він зіткнувся з Кевіном.

— А ти тут що забув? – запитав Кевін.

—Вибачте, Кевіне, але на такі питання без адвоката відповісти не можна, — Ніл поплескав по плечу Дея і нарешті вийшов на поле.

Подальшу розмову Ендрю і Кевіна він не чув, гучний удар попередив його про те, що ці двоє пішли. Ніл продовжував тренуватися, працюючи переважно лівою рукою. Коли м’язи більше не витримували, він зібрав усі свої речі, покинув поле.

***

«Знаєш, чому Дурень – найсильніша карта в таро? Не тому, що їхній творець сам був блазнем, а тому, що Дурень — це чистий лист. І тому що Дурень може стати ким завгодно … »

Мати завжди була найкращим тарологом та медіумом серед відьом. Вона навчала Натаніеля всьому, що знала,і він був їй дуже вдячний. І зараз, сидячи в напівтемній квартирі, посеред намальованої крейдою пентаграми та розставленими свічками у правильній закономірності, Ніл згадував слова матері. Дурень. Ось із якою картою він себе асоціює. Кожне нове місто – нова особистість. Чиста особистість.

Поставивши перед собою чашу з місячною водою, Абрам став повільно розкладати карти. Він виклав три карти і взяв у руки білу хустку. Зануривши його в чашу, Ніл перевів погляд на карти та жахнувся.

Башта. П’ятірка. Смерть.

Джостен швидко дістав хустку назад з чаші, одразу кидаючи її на підлогу.

Хустка була чорного кольору.