Троянди і колюхи

«Привіт, це Чонгук. Знаю, тобі боляче, а можливо й зовсім байдуже … в той ранок ти сказав, щоб я тебе дочекався… але… прости, Техьон, тебе немає вже цілих три роки. Кожного ранку я надсилаю тобі повідомлення, але ти їх не читаєш. Я просто хочу знати, що в тебе все гаразд.
З любов’ю,

Чон Чонгук»

непрочитано.

Три роки тому.

Передостанній день відпустки Техьона. Завтра він повертається додому. Два тижні збігли непомітно. Австрія прекрасна. 10 000 фото в галереї. Якби Техьон міг, він би хотів зберегти на фотоплівку всі спогади цієї відпустки. Опера. Його улюблена вистава «Гамлет». Техьон виходить із театру. Вже далеко за північ. Він одягнений у коричневе пальто, чорну беретку та чорний класичний костюм. Його готель знаходиться у центрі міста, тому йти недалеко, але він вирішує трішки розвіятись. Вже після завтра Техьон зможе побачитись із Чонгуком та сказати йому те, про що змовчав багато років тому.

flashback
– Як ти міг… Техьон, я ж…- сльози повільно стікають зі щік Чона

– Чонгук, я не… я справді не знав. Послухай…- Техьон хоче обійняти Чонгука, але той відхиляється

– Я тебе ненавиджу. НЕНАВИДЖУ. – Я тебе люблю. ЛЮБЛЮ. Просто мені боляче, бо ти змовчав. 

– Прости…- шепоче Те й зачиняє за собою двері. Він зачиняє не двері кімнати Чона, він зачиняє двері у його серце.
End of flashback

Дзвінок.
«Мама».

– Синку, ти де? Чому не телефонуєш?
– Мам… я трішки зараз… ем… я закордоном,- ніяково відповідає той

– Що? Техьон, чому ти не сказав? Ти на довго?
– Ем… ну завтра маю повертатись додому, а що трапилось власне?- дивно, вона забула привітати його із днем народження, а тут телефонує просто так.
– Завтра дуже важливий день, ми з батьком хотіли б, щоб ти був поруч.
– Невже чергова угода на мільярд доларів?- зазвичай тільки під час таких подій вони одягають маску ідеальної сім’ї

– Не зовсім… Чонгук…- кашляє,- Чонгук одружується із  Мін Айю,-1000 ножових ударів в серце. Скажи, Чонгук, чому воно досі б‘ється?
– А… ну щасти йому,- вибиває. Це кінець. Все заради чого жив Техьон розтоптали вщент. Розтоптав Чонгук. До самої смерті? Назавжди.
Вітер нещадно дає ляпаса в лице. Ніби й каже: «Отямся, не роби дурниць», але Техьон вже не чує. Нога за ногою він переступає перила мосту та робить прощальний ковток повітря. Сенсу жити нема. Соломинка обірвалась. Крок і….

– Mond ist schön, wirklich? Heute das Wetter ist ziemlich kalt aber… das ist Wien. Was hast du heute gemacht?* – чутно зі спини

– Що?- Техьон не розуміє, як він опинився в обіймах дивного незнайомця,- я не говорю німецькою, лише англійською трішки

– Ти кореєць? Вау, я теж. Як тебе звати?- пройшло лише дві хвилини, а Те вже встиг помітити, які красиві очі в цього хлопця.
– Те…хьон,- від шоку йому важко говорити

– Кай,- мило посміхається,- знаєш, десять років тому на цьому мосту мене врятував один хлопець. Карма цікава річ, скажи?- Техьон лиш мовчки блимає очима,- я не буду розпитувати, ясне діло, ти не просто так. Ходімо в кафе. У моєї мами тут неподалік є кав‘ярня. Ти ж непроти?- киває

Виявляється, Кай вже дванадцять років живе у Відні з мамою, старшою сестрою та вітчимом. У них тут сімейний бізнес. Кай художник. В нього своя школа мистецтв. А ще він любить слухати джаз, пити віскі та дощову погоду. Техьон зачаровано слухає розповіді Кая про своє життя, про подорожі та про дитинство в Кореї й попиває теплий чай з меліси та вилкою ковиряє чізкейк.
Ця ніч стала початком нової історії, де немає місця ножовим ударам в серце.
– Техьон, а де твій телефон?- запитує Кай  вже в машині

– Я його викинув у смітник. Хоча… парадоксально, цей телефон і сам наче смітник людей, які постійно робили мені боляче.
– Ти на емоціях. Все мине. І це теж,- він ніжно тримає руку Техьона у своїй долоні,- ти ж непроти заночувати в мене?
– Непроти.
З цієї ночі Техьон ночує в Кая вже три роки.

Наш час

– Техьон-а,- поцілунок,- прокидайся. Вже пів сьомої, сьогодні в нас тендер ти не забув?
– А… секунду,- він через силу розплющує очі й вилазить із теплого ліжка,- вчора я трішки перепив, вибач

– Все гаразд, сподіваюсь віскі був справді хорошим,- посміхається той,- сніданок на столі

– Спасибі,- Техьон тягнеться за поцілунком,- і я не про сніданок.
– Завжди прошу,- цілує в щоку,- ти заслуговуєш бути щасливим, Те.
– Ти теж,- шепоче й цілує в губи

– Я вже… найщасливіший у світі,- цьомкає в кінчик носа свого Тете,- а тепер швидко снідати й до роботи

Техьон щасливий. Але чому його серце досі б’ється для когось за тисячу кілометрів від нього?

Chase Atlantic – CHXSE

Чорний мерс із затонованими вікнами та нетиповим номером «FUCK YOURSELF» привертає увагу всіх працівників офісу в центрі Відня. Із сусіднього бмв виходять троє мужчин азіатської зовнішності в чорних костюмах, один з них відчиняє двері мерса. Із нього виходить мужчина в сірому костюмі, чорному гольфі, чорних черевиках на масивній підошві та чорному тренчі. Відросше темне волосся акуратно зав’язане у хвостик. Він мрія кожної дівчини. Чоловік дивиться на похмуре небо і посміхається про себе. Нарешті я тебе знайшов, Кім Техьон.
– Гукі, мені буде нудно жахливо на цьому вашому… як його…- темноволоса дівчина в коричневому тренчі та величезних квадратних окулярах звертається до мужчини

– Йди купи собі шмотки, не заважай,- йому байдуже на її присутність,- скажи Джо хай завезе тебе в якийсь розважальний центр.
Мужчина прямує до входу в п’ятиповерхову будівлю візантійського стилю.

Техьон робить ковток кави з корицею та перечитує умови проведення тендеру. Він зовсім не спец у цьому, але Кай безмежно зайнятий, тому погодився допомогти. Техьон одягнений у молочну атласну сорочку, коричневі широкі штани, коричневе пальто накинуте на плечі. На безіменному пальці видніється каблучка. Рік тому вони з Каєм одружились. Час так швидко збіг, ще вчора Техьон плакав у шкільному туалеті після чергових побоїв Чонгука, а сьогодні він чоловік найвпливовішої людини Відня.

Кай:Успіхів тобі, я вірю в тебе. Люблю. 

Те: Спасибі. Я тебе теж. Тільки хвилююсь, щоб не опозорити репутацію твоєї сім’ї. Я справді боюсь.

Кай: Все буде гаразд. Мій Тете не може по-іншому. Я попросив Джуна тобі допомогти, тому все буде гаразд.

– Я до Кім Чон Іна,- говорить мужчина в чорному тренчі,- а… до Кая.
– Його сьогодні не буде… тому…- юна секретарка ніяковіє і неприховано хвилюється

– Сьогодні замість нього я,- високий мужчина в окулярах та чорному костюмі ставить руку на плече Чона

– Кім Намджун… якими дорогами?- єхидно посміхається той

– Я вже три роки як відкрив свій бізнес в Європі,- Намджун прямує до холу, де сидить Техьон,- злочинний світ Азії не для мене

– Невже,- зітхає,- колись ти тримав в страху весь клан Зелених змій, що трапилось?
– Знайомся,- Джун ігнорує запитання Чона й підходить до Техьона,- це Чон Чонгук, він один із наших партнерів у проведенні тендеру із купівлі приміщення  тієї галереї,- 1000 і 1 ножовий удар в серце. Чому воно досі б’ється?

– Давно не бачились, БРАТИКУ,- єхидно посміхається той і простягає руку,- сумував?
– Ані капельки,- Техьон не простягає у відповідь руки й встає із дивану,- ближче до справи.
– Так ви знайомі? Якби я знав, то не перся б зі Швейцарії задля п’ятихвилинної розмови,- чеше лоб Джун

– Ми не просто знайомі,- посміється Чонгук,- він мій брат,- Техьон нервово смикає плечем і відчиняє двері кабінету.
– А я дуже сумував,- шепче Чон на вухо хлопцеві,- і сьогоді покажу наскільки,- зминає сідницю хлопця.

– Відчепись. У тебе є дружина,- Техьон б‘є того по руці

– А в тебе чоловік… але це ж не мішає нам… кохати…сь,-  знову хоче підійти впритул до хлопця, та між ними встає високий хлопець із хвостиком

– Кім Чон Ін,- простягає руку Чонові,- я змінив плани заради вас, думаю, ви повинні це оцінити,- змикає губи у посмішці,- Тете, ти можеш йти. Прости, що змусив тебе так нервувати,- бере того за руку й ніжно цілує,- можеш почекати в кав‘ярні, якщо хочеш

– Все гаразд, я так і зроблю,- зачиняє двері кабінету й прямує на вихід. Серце шалено б’ється. Та чи кохання цьому причина?

* (нім.)- Місяць сьогодні красивий, еге ж? Правда, трішки холодно, але це ж Відень. Що ти сьогодні робив?