Хлопчик з Місяця

Був прохолодний пізній вечір, коли Намджун піднявся на дах шістнадцятиповерхівки, та усівся на самий край будівлі. Обійнявши коліна руками, він спрямував погляд на вид нічного міста, що розгорнувся перед його очима. Він був освітлений тусклими вуличними ліхтарями, фарами проїжджаючих унизу машин, та незчисленною кількістю домів, з вікон котрих горіло світло. Сотні, ні, тисячі вогнів постали перед поглядом хлопчика. Однак всі вони блякли на фоні круглого, вабливого та величного короля цієї ночі.

Місяця.

Так, саме тепле світло Місяця так приворожило Намджуна. Тільки ним були зайняті всі думки хлопця, тільки про нього він мріяв кожен день, і тільки заради нього він піднявся на дах будинку. Це світло кожен раз було неповторним. Щоразу Місяць випускав цілковито різну енергетику, наче відображав настрій і внутрішній світ хлопчика. І це світло було світлом його життя, його кохання, його мрії.

Кім вірив, що Місяць живий. Точніше, він знав, що на ньому хтось знаходиться: він відчував це всім своїм тілом.

Там жив хлопчик. Вродлива, добра та світла душею дитина… але, на жаль, дуже самотня. Це саме від нього лунало це яскраве світло, котре, здається, міг бачити тільки Намджун.

Ця дитина…

Дитя Місяця. Принц. І він там зовсім один. «Це, повинно бути, до біса страшно, – думав про себе Намджун, – але зараз я з тобою, принце мій. Я поруч, бачиш? Я тут, щоб тобі не було настільки сумно».

І мені самому теж…

Це неможливо пояснити, але хлопець відчував емоції цієї дитини, котра так далеко від нього. Він постійно подавав знаки, і так вони спілкувались. Джун вже дізнався про те, що хлопчик загубився десь на Місяці, десь глибоко в самому собі. На дні власних почуттів, його вогник поступово згасав.

Самотній принц, про існування котрого ніхто, окрім хлопчика з Землі не знав. Ніхто не міг йому допомогти, і ця безлюдна в’язниця, в котрій він був ув’язнений, поступово його знищувала.

– Дай мені знак, якщо відчуваєш мою підтримку, – прошепотів Намджун, уважно дивлячись на місяць, і ні на жодну секунду не відводячи від нього погляд. В його ясних очах відображався цілий всесвіт та щира любов до найкращої людини в цій нескінченній галактиці.

Відповіді довго чекати не довелося: слабенький вітерець почав ласкаво гратися з пасмами хлопця. Так ніжно може тільки він. Цей вітерець був наче чуттєві обійми від того, хто живе там, далеко від нього. І в той момент вони обидва на кілька секунд відчули спокій та повноцінність, котрих їм так не вистачало.

Намджун просто закоханий.

Шалено закоханий в місячного хлопчика, котрий йому був дорожчим за все у світі, і заради котрого він готовий був подолати всі перешкоди та труднощі, що знаходилися на його шляху. Він відчув тепло в області серця, котре приємно почало розтікатися по всьому тілу. Розплющивши очі, Намджун знову подивився на всипане зірками небо.

Так далеко…

Не відводячи очей, він мріяв. Мріяв одного разу зустріти його, доторкнутися до шкіри, та по-справжньому обійняти. Намджун мріяв стати космонавтом, щоб полетіти до свого принца та врятувати. Коли-небудь він забере його до себе та звільнить від пильного нагляду Місяця, та подарує крила замість тих кайданів, котрі сковують все тіло хлопчика.

Намджун мріяв стати його захисником, щоб оберігати та дарувати йому всю свою любов: таку невинну та чисту, котру він дбайливо зберігає в своєму серці вже багато років. Він буде щастям для свого принца і віддасть йому все тільки найкраще, що він має, бо той на це заслуговує.

– Навіть якщо треба буде самотнім китом тинятися по космосу… Я знайду тебе, чуєш? Знайду, і назавжди залишусь поруч з тобою, щоб не трапилось. – Шепотів він, а в його очах відображалася впевненість та нескінченна любов. – Ти тільки чекай, добре?

В цей момент щось заблискотіло, і з неба зірвалась зірка, стрімко падаючи вниз. Намджун, зачарований цією миттю, поспішив заплющити очі та загадати бажання. І дитина з місяця зробила те ж саме – в цьому хлопець був впевненим.

Знову розплющивши очі, Кім помітив: місяць щойно став сяяти ще яскравіше, ніж до цього.

І на обличчі Намджуна з’явилася легка спокійна усмішка.

– Коли-небудь ти теж будеш сяяти, маленький.