Частина 7

— Як ти себе почуваєш? — Чжоу Цзишу говорив максимально м’яко та ніжно. Він сів поруч з Вень Кесіном та уважно заглянув йому у вічі. Зараз старався відмічати усі зміни в його реакціях, навіть незначні. Кесін же звів брови до перенісся та надав обличчю найбільш жалісного вигляду на який він був тільки здатний. 

Ах, і як же гарно в нього це виходило!

— Набагато краще, — голос чоловіка був тихим. — Це все завдяки тобі, — він перехопив зап’ясток Цзишу та легко торкнувся губами ніжної шкіри. Потім почав покривати поцілунками і пальці.  

Цзишу не збирався піддаватись на цю провокацію і не дозволив собі потонути у приємних відчуттях, тому зовсім легенько відштовхув чоловіка. Погляд Кесіна в один момент став розгубленим та повним нерозуміння, а Цзишу зрозумів, що був задоволений таким результатом. 

Нічого, хай хоча б трохи понервує. 

 — Я знаю ще один дієвий спосіб окрім взаємного кохання. Щоб остаточно переконатись, що ця зараза більше не повернеться, — Чжоу Цзишу провів пальцями по голові Кесіна, потім зарився у волосся та власно відтягнув його назад. Зовсім не так ніжно як раніше. — Навіть не думай мені відмовляти, я маю бути впевнений, що з тобою все буде добре, — його тон був дуже м’яким, а ось рука — твердою. Як же сильно йому зараз хотілось вивести цього зухвалого лиса на чисту воду! Але разом з тим він відчайдушно бажав провчити його, щоб у майбутнього подібних вистав він не влаштовував. — Заплющ очі, — він навіть не дав Кесіну хвилини, щоб той придумав шлях для відступу. Цзишу в одну мить зав’язав йому очі широкою стрічкою, яку він до цього ховав у рукаві. — Не бійся, це всього лиш глибокий масаж, — тепер міг не приховувати свого незадоволення: його губи були щільно стиснуті і майже побілили від всього того обурення, що вирувало всередині. 

— О, я точно не відмовлюсь від глибокого масажу, — його настрій одразу став грайливим і Цзишу закотив очі. Цей нахаба ще і сподівався на близькість після всієї своєї брехні! 

— Це не зовсім те, про що ти думаєш та буде не менш приємно, — але не главі Долині Привидів, а йому. Чоловік штовхнув Кесіна на ліжко, а потім допоміг позбутись верхнього одягу та залишив його лише в одних шовкових штанах. 

— Початок багатообіцяючий, — його спроба пестити Цзишу у відповідь провалилась — чоловік не дав йому торкнутись себе. 

— Не поспішай, — він перейшов на шепіт, а потім широко посміхнувся, побачивши, що по шкірі партнера побігли мурашки. За один спритний рух він перевернув Кесіна на живіт. Той у відповідь якось зовсім незадоволено застогнав. — Обіцяю, ти запам’ятаєш цей вечір, — він сів зверху на його сідниці та опустив обидві долоні на плечі чоловіка. Цзишу декілька разів несильно стиснув їх, потім почав масажувати, то рухаючись до лопаток, то знову повертаючись до шиї. — Приємно? — він помітив задоволену та розслаблену посмішку Кесіна. Той лише коротко кивнув, видавши щось схоже на тихе муркотіння. — А зараз? — він навалився на нього всією вагою та сильно стиснув його шкіру, продовжуючи масаж. Кесін хотів було заперечити, але Цзишу продовжив використовувати грубу силу. Слідом у хід пішли ляпаси та удари. 

— А-Сюй, а ти впевнений, що… ах… — він скривився, відчуваючи як шкіра під пальцями Цзишу горіла. — Послухай, я… — він сильно закашлявся. Чжоу Цзишу з усієї сили вдарив його між лопатками. Біль відгукнувся аж в легенях, через що він не зміг придушити новий приступ. 

— Молодець, правильно, — він не намагався більше приховати свою злість. З таким же запалом вдарив Кесіна ще двічі. — Треба переконатись, що всередині не залишилось жодної квітки чи насіння. Кашляй, не соромся, ми ж близькі люди, нам нічого приховувати один від одного, так? — знову почав розлючено масажувати його плечі, абсолютно ігноруючи спроби партнера вибратись з-під нього. А щоб той взагалі перестав, діяв ще різкіше. 

Пройшло зовсім небагато часу, коли Вень Кесін почав благати пощади. І тоді Цзишу зняв з його очей пов’язку. Лице чоловіка від здивування витягнулось, коли він нарешті зміг роздивитись предмет, що лежав на невеликому столі.

— Щось в тебе немає слів, так? — подив чоловіка був зрозумілим — ті самі жовті лілії були прямо перед його обличчям. 

— Чорт, — йому тільки вистачило сил, щоб тяжко видихнути. Вень Кесін знову спробував перевернутись на спину, цього разу Цзишу дозволив йому це зробити, але сам так і залишився сидіти на ньому — тільки цього разу на стегнах. 

— І це все? «Чорт»? — він більше не приховував праведний гнів, але цього разу вже не так сильно вдарив його в правий бік. — Хоч би спробував виправдатись! Тобі зовсім не соромно, я по твоїм очам бачу! Як ти взагалі міг вдавати, що захворів? — він підвищив голос. 

— А-Сюй, милий, пробач мені, але в мене не було іншого виходу, — перше виправдання не вразило Цзишу. — Я просто так сильно закохався в тебе, — він говорив неймовірно відверто. І цей його легкий та безтурботний голос вразив чоловіка. І заодно роздратував. — Але ти такий впертий. Я ж бачив, що подобаюсь тобі, а ти все ніяк не хотів допускати між нами чогось більшого, — він активно кивав головою.   

— Бо в мене були причини, — він був максимально серйозним і не дозволив собі проявили ні краплі поблажливості. 

— Звісно були, — погодився з ним. — Але вони мене не дуже хвилювали, — йому вистачило нахабності, щоб опустити свої руки на талію чоловіка та сильніше зжати її пальцями. — Я хотів показати тобі, що ти теж хочеш жити далі, що ти не готовий до смерті. Що в тебе, навіть незважаючи на все, що було раніше, є шанс на щось нове, велике та світле, — його слова відкликались у серці Цзишу. І злість поступово відступала. Хоч він і не хотів цього. Себе не обманути. — Що ти не один, навіть якщо намагався залишити всіх позаду, — він дивився йому прямо в очі. Чжоу Цзишу дійсно був вражений тому, скільки сміливості було зараз в чоловікові, стільки натиску та пристрасті. — Якби ти не відповів мені, я б не продовжував… 

— Але я відповів, — він процідив фразу крізь зуби. 

Вень Кесін мав рацію в одному. Цзишу після знайомства з ним більше не хотів залишатись насамоті. Він хотів продовжити свій шлях у його компанії та назвати цю подорож їхньою. Проте він довго зупиняв сам себе, нагадуючи собі про реальність. В якій його не чекало нічого хорошого. А коли хвороба Кесіна дала про себе знати, він відкинув всі свої страхи і дозволив собі взяти те, чого хотів так сильно. 

— Я просто підштовхнув тебе. Направив. Я зовсім не хотів над тобою посміятись, — його маленькою перемогою стало те, що вираз обличчя Цзишу став більш розслабленим. 

— Так, не посміятись, — тут він був згоден. — Ти хотів затягнути мене в ліжко, — пальцями легко вдарив його по носі. 

— Нічого подібного! Я хотів, щоб ти відкрив мені своє серце. Бо це набагато цінніше, — він піднявся на ліктях.

— Ти точно божевільний, — Цзишу посміхнувся. Він не міг довго злитись, особливо, коли бачив задоволене лице Кесіна, його блискучі очі та майже фізично відчував тепло, яке розросталось в грудях кожного разу, коли вони дивились один на одного. Метою чоловіка була не сварка, він просто хотів його провчити. І судячи з того, що Кесіну було дуже неприємно лежати на лопатках, він досягнув своєї цілі. 

— Але я буду поряд з тобою, — він тихо видихнув, коли Цзишу опустив свої пальці на його груди та штовхнув його назад. Шкіра на спині просто-таки горіла, коли він торкнувся постелі стало тільки гірше. — Ти і ці випустив, так? Не пощадив мене, — Кесін розумів — він це заслужив. Хоч і збирався ще довго себе жаліти. 

— Звісно, — він навис над ним. — Ще одна така брехня і я розізлюсь по-справжньому, — видихнув попередження йому прямо в груби. 

— Я зрозумів, — він стверджувально кивнув, а потім потягнувся за поцілунком, всерйоз розраховуючи, що вже прийшов вдалий час для цього. Цзишу відповів йому, але за мить Кесін сам відсторонився від нього. Глава Долини витягнув з рота пелюстку лілії та здивовано глянув на партнера. 

— Щось не так? — Чжоу Цзишу невинно посміхнувся. — Я думав тобі таке подобається, — він швидко встав з ліжка та поправив свій одяг. 

— А-Сюй, пробач, — він обійняв його за талію обома руками та притиснув до себе. А коли зрозумів, що опору не було, повернув чоловіка на ліжко та підім’яв під себе. 

— Нарешті я почув ці слова, — він закинув свої руки йому на плечі та почав виводити абстрактні візерунки на його шкірі. Спеціально тиснув та трохи царапав найчутливіші місця. Помста — це, все-таки, його профіль. — Ти хоч розумієш, як тобі пощастило, що я не вбив тебе на місці, коли твій обман розкрився? 

— Так, мені шалено пощастило, що ти так сильно мене полюбив, — він з легкістю перекрутив його фразу.

— Я не сказав… — Цзишу відчув, як його щоки запалали, а губи пересохли. 

— Це майже те саме, — Вень Кесін знову потягнувся за поцілунком, і Чжоу Цзишу, не маючи більше ніякого бажання опиратись, пристрасно відповів йому.

Може ханахакі і не існувало. 

Але взаємне кохання справді було здатне зцілити поранену та розбиту душу.