Boku mo

Примітка автора: це колекція різних не пов’язаних між собою драблів.

Boku mo (“І я тебе”)

Куон обережно присів на краєчок ліжка. Руді пасма коханої розпорошилися по подушці, а щічки розчервонілися від задушливої травневої ночі. Вона скинула ковдру на підлогу і тихо сопіла, наче маленький їжачок.
Спостерігаючи за тремтінням її вій у місячному сяйві, хлопець на мить перелякався, що цю мирну картину витворила його уява. Щастя здавалося таким примарним, таким тонким і крихким — тільки торкнися, воно одразу ж посиплеться срібним піском крізь пальці.
— Ммм… Ку-у… — почув він заспаний голос Кьоко, яка крізь сон інтуїтивно відчула його присутність. — З поверненням.
— Я вдома, — не втримав посмішки юнак.
Вона потягнулася до нього, лестячись, немов кошеня:
— Лю-у…
Куон не розумів, як їй вдавалося одним лиш словом розвіювати його страхи, але це щоразу спрацьовувало. Щоразу, як йому доводилося затримуватися, і темна квартира стрічала його невідомістю. Він пригорнув її ближче, цілуючи в лоба.
— І я тебе, мила, і я тебе…