Фанфіки
Додати фанфік | Додати розділ | Додати Оріджинал | Додати розділ до Оріджинала |
Фанфіки
6,791
Слова
22.9 M
Коментарі
9,313
Читання
79 d, 9 h
-
«Королівство Пруссія, а чи ти колись намагався зрозуміти мене, поза тим, що я давав тобі зрозуміти? Ти так боїшся скаламутити воду зони комфорту, що виникає враження ніби ти не вмієш плавати. Ти ховаєшся за своїм чортовим его, як за цим всим картоном, хоча я, я то знаю, ти, там вглибині, ти також безнадійно боїшся. - Спочатку йому здалось, що це знову Міртл затягує привичну «серенаду». Але він майже відразу зрозумів: ні, це не так. Міртл ніколи не плакала так надривно і тихо, так тужливо і щиро. Привид заходився у дикому криці для привертання уваги, а цей плач благав про допомогу.
-
У похмурій атмосфері світу Resident Evil героїня стикається з невідомим ворогом, який загрожує не лише її життю, а й залишкам її волі. Жорстокість, моральні виклики та гра на межі людських можливостей ведуть героїв до конфлікту, де кожен крок може стати фатальним. Чи зможе дівчина вибратися з цієї пастки, зберігши себе, чи стане черговою жертвою хижаків у цьому безжальному світі? - Рюджин: "О, подивіться, хто тут, — Хьон-у крокнув уперед, вириваючи рюкзак із рук Соджуна одним рухом. — Олімпіадник знову вирішив, що він один із нас?" Мін-дже: "Досить, — його голос пролунав тихо, але твердо, як метал. — Відійдіть від нього." Рюджин (з’являючись): "Залиште його, — новий голос розтяв повітря, холодний і різкий, як лезо. — Новий охоронець? Ласкаво просимо до Еденвелю. Сподіваюся, ти не боїшся тіней." Мін-дже (не відповідає, але тримає погляд). Рюджин (усміхаючись): "Побачимось."
-
Історія про те, як Арсен – офісний працівник, який втрачає сенс життя, потопаючи в рутині, тікає до рідного міста, де знайомиться з новими людьми, і один з них (Антон) перевертає його життя та принципи з ніг на голову, ніби перетворюючи життя Арса на сюжет із фанфіка. Теплий і романтичний літній роман, який дозволить і вам погрузитися в це тепло днів та пригод. -
- Всім привіт! Я в перше кудись викладаю свою роботу, тому хотіла б отримати конструктивну критику та поради , як можна покращити текст. Що б подальші розділи були все краще і краще 🙂 Також хочу сказати, що в фанфіку присутні жорстокі сцени, по типу вбивства і їх буде достатньо багато. Тож будьте обережні.
- При яскравому та прекрасному сяйві місяця переді мною стояла жахлива картина. Потвора схожа на вовка волокла за собою свиню. Його хутро було чорним як вугілля, а пазурі ніби пара гострих як бритва кинджалів. В цей момент у мене затремтіло все тіло. Ось воно, те що я шукав, пригоди. Битви з монстрами. Порятунок людей. Те що я хотів. Але чому? Чому мої ноги мене не слухають? Вони тремтять немов колоски по вітру.
- Впродовж цієї історії Люсі пишається своїми двома найвизначнішими Талантами: Слухом та Дотиком(хоч і намагається це приховати). І автор закінчує свою історію на одному відкритому питанні “Якби змінилось життям героїв без своїх здібностей?”. І саме на нього я намагаюсь відповісти у цій оповіді.
- Попередній 1 … 9 10 11 … 13 Далі
