Розділи
-
Темні вечори, яскраві зорі, Поглинає ніч ввесь білий світ. І не треба більшого дарунку, Аніж твої ніжні поцілунки, Аніж твої очі на моїх, Аніж плечі у руках твоїх. Ніч розкаже все мені про тебе: Чи кохаєш ти мене, чи ні. Чи це просто марево наземне І кохання чудиться мені. …-
1,6 K • Ongoing
-
-
Маруся народилась в маленькому селі на Луганщині поряд з Провальським степом. Там завжди було тихо і спокійно, особливо взимку — люди, які не мали роботи в городах та садах, займалися хатніми справами та рукоділлям. Бабуся Марусі в’язала найрізноманітніші речі більшу частину…
-
1,4 K • Ongoing
-
-
Солона очікувала всілякого, але й уявити не могла, що пара Йована це адепт церкви. Служниця та маг... Вона дивилась на парочку, поки ті, наче навмисне, робили вигляд ніби її тут немає.. Амелл не сказала, що Лілі прямо таки писана красуня, але в неї були привабливі ясно-зелені очі й…
-
63,3 K • Ongoing
-
-
Вкотре повторюю собі що кохаю лише Саске. Саске. Саске. Саске. Це ім’я пропалює мене вже надто довго. Іно впевнена в цьому. Вона впевнена, що я кохаю його, що я втратила розум від нього, що я млію від його: голосу, статури та темних очей. Іно, моя люба Іно, якщо б тільки знала, як я…
-
550 • Ongoing
-
-
"Вогнем та сталлю. А ще – кров'ю, порохом, сіллю та потрухами. Інакше до вершини не піднятися. Едвард розумів це, бо не з чуток знав про рівноцінний обмін. А Ейс? Ейс, здається, із цим народився." Фанфік писався по заявці про Едварда і Ейса, що будуть піратствувати разом, але швидко…
-
8,1 K • Ongoing
-
-
Це сталося так давно, що й лісовик не пам’ятає… Ліс тоді був ще гарнішим, ніж зараз. Все навколо було живе й люди знали духів так, що й дружбу водили. Тоді Перелесник був звичайним, злим демоном, що втілювався в образи померлих коханих і приходив до жінок, щоб живитися їх кров’ю,…
-
2,8 K • Ongoing
-
-
Золотаве сонце, поблискуючи в озері, закотилось за небокрай. Пташки перестали співати, а квіти відвернулись від останніх променів. Весняна прохолода огорнула ліс. Перелесник все ще задумано сидів під тою березою. -Чого ти сидиш? Чого душа твоя не в спокої? - монотонно, не звично…
-
2,8 K • Ongoing
-
-
Зимові пейзажі почали змінюватися на весняні й скоро ліс знову задихає чарівними істотами. Сонце освічувало озеро, яке відблискувало, мов осмій. Де-не-де прокидались пташечки, які мали будити сплячих мешканців. Потроху гілля дерев струшували з себе зимову ковдру й…
-
2,8 K • Ongoing
-
-
Це було жахливо. Титан зламав ворота. Ми навіть не встигли зреагувати, розповідала дівчинка якої було всього 10 років. Flashback Був 845 рік. Я з Арміном, Мікасою, і Ереном сиділи на сходах біля річки і говорили про своє, як раптом почули гуркіт і нас підкинуло вгору. Перша думка…
-
580 • Ongoing
-
- Previous 1 … 869 870 871 … 1 338 Next
