Розділи
-
Дванадцять. Дванадцять днів вони без перерви проїбалися на студії. Щоб записати півтори пісні. Чан згадував ці дні як страшний сон. Власне, щодо снів. Поспати за цей час йому вдавалося години півтори максимум. І в Чана залишалося десь півтора відсотка душевних та фізичних сил,…-
2,5 K • Ongoing
-
-
Ян Чонін – хлопчина, вступивший на юриста, бо «мама так сказала», він накручує чорне волосся кожен ранок і носить окуляри в витонченій тонкій оправі, потому що це в поєднанні з милими ямочками на щоках робить його ще більше чарівним. Хлопчина, який носить вузькі джинси з…
-
2,1 K • Ongoing
-
-
У цього міста була своя душа... Хоч більшість її та не бачили, вважали що душа є в інших містах, у Львові, Харкові, Києві, а це місто пусте. Таке ж пусте як сизий туман над головою, який насправді називався "смог", до якого звикли абсолютно всі містяни, хоча і не знаходили в цьому…
-
1,2 K • Ongoing
-
-
У Хьонджина є родимка під оком, маленька. У Мінхо є звичка – любити її цілувати. І може це не назавжди, може тільки на цю ніч, але тут і зараз: їх огортає м'яке світло настільної лампи, тепло-помаранчеве. Хьонджин прибирає чорняве пасмо, що вибилося з зачіски, за вухо. Мінхо…
-
818 • Ongoing
-
-
Хьонджін дивиться на нього таким поглядом, що Синміну хочеться одночасно врізати по цьому гарному обличчі і притягнути до себе за шию, зариваючись тонкими пальцями в довге світле волосся… Хлопець раптово хлопає себе долонею по щоці, притягуючи до себе забагато уваги,…
-
2,1 K • Ongoing
-
-
Чан втомлено падає на диван в їх маленькій імпровізованій вітальні і відкидає голову, попутно скуйовджуючи долонею неслухняні темні кучері. Черговий день позаду, і ні, не те, щоби Чан зараз як нормальна людина повечеряв, прийняв душ і пішов спати – о ні, це абсолютно точно не про…
-
1,6 K • Ongoing
-
-
«Кохання де початок?» Жорстоко Мені ставити таке запитання! Щойно тебе побачить око, - Воно любов'ю вже спалахнуло.» Дж. Г. Байрон *** Поліклініка. Стовідсотково похмуре місце. Місце, де парфум поєднується з ароматом спирту та різних ліків; де люди сидять біля дверей кабінетів…
-
2,9 K • Ongoing
-
-
– Де я? – Перше питання, що звучить з його вуст. Він підводиться, спираючись на лікті і озирається навколо. З великого балконного вікна видніється яскраво-блакитне небо, йому навіть здається, що він бачить чорну цятку-пташку, що пролітає десь вдалині. Розум його, чомусь такий…
-
1,4 K • Ongoing
-
-
*** —Ми ж більше не побачимось, правда? — такі слова зірвались з вуст Джисона, поки вони сиділи на бетонному парапеті поблизу річки, і він перебирав в своїй долоні довгі бліді пальці Мінхо, роздумуючи, чи дійсно востаннє він зараз це робить. — Напевне. — Лі сьогодні був…
-
1,5 K • Ongoing
-
-
Бан Чан, напевно, не при собі, бо думає, що весь світ і його проблеми у тому числі можуть почекати, поки він залишає невинний поцілунок на маківці сонячного хлопця у своїх руках і притискається щокою до волосся того, почувши мимохідь запах, швидше за все, нового шампуню — свіжий,…
-
1,5 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 844 845 846 … 1 350 Next
