by Тетяночка Тернополяночка —1921 рік. Невелике скупчення сіл, назване Холодноярською республікою. І знову, за стільки літ, лунає дзвін Мотриного монастиря. Він, звичайно, дзвонив й раніше, на Великдень чи Різдво, але щоб на тривогу... Та такого навіть старожили не пам'ятають, а ті, хто пам'ятали, давно…
by ostochortilo —Мадам Помфрі жахнулася від його худющого побитого тіла, коли він нарешті дістався до неї. ̶ Що ця жінка з тобою зробила?! – зі злістю скрикнула вона. ̶ О, ні! Я це сам зробив, ̶ сухо вказавши на свої оголені груди. Медсестра цокнула, знімаючи черговий бинт. ̶ Так, але вона і…
by Волошка —Сніг скрипить під ногами, сніжинки падають на давно вже холодну землю, а деякі осідають на вії та ніс хлопця, що прямував до книгарні. Нарешті вдалося вибратися на вулицю і зайти в магазин, щоб купити довгоочікуваний другий том детектива. Придбав він його ще тижнів зо два тому, а…
by Маленька жаба —Сонечки! Якщо хтось дійсно це читає, звісно. Завчасно перепрошую за помилки. Якщо Ви маєте надію побачити у фанфіку момент про який я говорила в першому розділі, знайте, я теж маю надію, що якось примудрюсь цей момент якось впихнути. Приємного читання!! - Ти це навмисно, так? Женя…
by Тетяночка Тернополяночка —"Сталінка". Тимчасове житло України, де вона пробула зовсім мало, і більше не хотіла ніколи туди повертатися. Занадто багато болю принесло їй це місце. Саме тут відбувалося "перевиховання" Килини, її любої, коханої небоги. Саме тут Україна постійно себе картала, що таки не…
by аліна —За вікном стоїть світла ніч. Сніг, що покриває все навколо товстим шаром, підсвічує пролітаючі повз краєвиди. Поїзд приємно стукає, а всередині вагона смачно пахне пряниками. Різдвяні канікули пройшли чудово. Герміона сидить у рожевому в’язаному світері, який подарувала їй…
by Кобза Аля —Сонячні промені лилися на її обличчя з велетенського отвору в стелі. Заплющивши очі, вона глибоко вдихала свіже повітря та насичувала ним кожну частинку свого тіла. Мініатюрні груди, на яких виднівся шеврон з групою крові та псевдо, важко підіймалися й опускалися в такт диханню.…
by Дайте риби —Як часто ви озираєтесь назад? Запам'ятовуєте? Пригадуєте? Забуваєте… Шукаючи речі, знайомі запахи, погляди, доторки, мурахи по шкірі від кожної посмішки… Тихий шепіт на вушка, обійми і слова, які так потрібні саме зараз. Як часто ви озираєтесь назад? Двері…
by Moloda_vorona — Різдво - найкрасивіша пора в Йокогамі: сяють вітрини магазинів, хрумтить сніг під ногами. Зовсім відрізняється від того, що було декілька місяців тому, ніби Конфлікту “Голова дракона” взагалі не існувало. Чюю вражав цей контраст. Він не бачив нічого особливого в святах і…
by Настя Романенко —Існують спогади які дуже важко забути. Вони врізаються в пам'ять та не покидають думок. Деякі роблять нас щасливими та радісно посміхаючимися. Інші ж хочеться скоріш забути, уявити що їх не існувало та відкинути всю ту біль яку вони завдасть своєю дійсністю. Одне із…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.