Розділи
-
"Кійошікен шінкаґеучі" для Міко була одною з тих речей, про які наче й не пам'ятаєш, але, як згадуєш, у голові проноситься усе. Лиш побачивши її обкладинку, вона почала згадувати, що було століття тому. Тоді вона була юною кіцуне, вільною робити, що їй заманеться, а потім, замість…-
2,7 K • Ongoing
-
-
Думки Міко раптово перервала Сайґӯ. Вона вже почала думати, як пояснити, що вона робила і що вона геть не читала заборонену книгу, але Кіцуне Сайґӯ переймало геть не це. —Міко, як ти-, гм, точніше, Яе Міко, як Ви дивитесь на те, щоб стати верховною жрицею Великого храму Нарукамі,…
-
2,7 K • Ongoing
-
-
Коли настав цей день, Міко одразу зрозуміла, що час зустрічати свою архонтку, Райден Еї. Це було те саме місце, що роки тому, під час їхньої розмови. Тільки Міко вже не була малою кіцуне, вона була ґӯджі Яе, верховною жрицею Великого храму Нарукамі. —Чому ти тут? — промовила…
-
2,7 K • Ongoing
-
-
— Будинок розпусти в самісінькому серці Мондстадту, під носом у Великого Магістру... — співрозмовник похитав головою. Ідея йому явно була до вподоби, але він не поспішав погоджуватися. — Щоб викинути подібне, потрібно бути або безумцем, або генієм. Ділюк стримано посміхнувся й…
-
13,3 K • Ongoing
-
-
Ще один насичений справами складний день. Для голови клану Камісато це вже стало чимось звичним з того моменту, як вони з сестрою залишилися сиротами, адже вся відповідальність лягла саме на його плечі. Аято мусив сумлінно працювати, щоб повернути репутацію клану, але це вже в…
-
1,0 K • Ongoing
-
-
Повернувшись додому, Сяо не покидали думки стосовно того хлопця. Дивний він був, от і все. Дивно виглядає, або ж просто юнак вперше за свої 19 з хвостиком зустрів хлопця, в якого не просто було пофарбоване волосся, а саме зістрижене ззаду і заплетене у мініатюрні косички спереду. І…
-
4,6 K • Ongoing
-
-
Міко не могла собі дозволити вирвати сторінку з "Кійошікен шінкаґеучі". "Краще за йо̄каїв люди все ж не зможуть зробити." Серце Міко наповнював сум за минулим. Так, все було неідеально, але вони мали одна одну. Чому Еї мала її так покинути, коли вони тільки знайшли одна одну. Сайґӯ…
-
2,7 K • Ongoing
-
-
— Ого, маєш вигляд людини, що зазнала попрання своїх моральних цінностей. Вже місяць, але сьогодні особливо, — Ліза вийшла з поза книжної шафи зі своєю незмінною кошачою грацією й опустилася на край столу бібліотекаря. — Хочешь почитати про щось подібне? Ділюк пройшов до вікна.…
-
13,3 K • Ongoing
-
-
Саюрі схуд, погано пах і виглядав по-дитячому щасливим. Вони покинули Мондстадт через бокові ворота, і тепер той крокував поруч, милуючись напіврозтанутим снігом і підставляючи обличчя під несміливе весняне сонце. Ділюк не розумів причини цих веселощів, не мав бажання…
-
13,3 K • Ongoing
-
-
— То ж.. куди ми? — цікавиться Сяо у хлопця, слідуючи за ним. — Бухати, — озирається Венті. — Що?! — Ахаха! Бачив би ти зараз своє обличчя. Сяо зупиняється, схрестивши руки на грудях і невдоволено здіймає брову. — А ти не замалий для цього? — Мені 18 є. І взагалі, то був жарт. Я…
-
4,6 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 678 679 680 … 1 348 Next
