Розділи
-
Початок цієї історії не так давно заплямував репутацію міста тихого та безпечного. – Віл ти досі тут, у тебе багато роботи, а обідні перерви витрачаєш, щоб побути у цій палаті – закриваючи двері промовив інтерн Мовчазна фігура похилена до лікарняного ліжка, говорила без слів…-
964 • Ongoing
-
-
- Вілле, - Ганнібал відчинив двері і з цікавістю розглядав гостя. Темні очі затрималися на обличчі Ґрема - спокійному і впевненому. Цей Вілл більше не боявся. Ні себе, ні психіатра. Цей Вілл вже не був таким чесним, як раніше. Говорив тільки те, що Ганнібал мав право знати. Не дозволяв…
-
14,7 K • Ongoing
-
-
1 вересня 1976 року Ось уже шостий рік підряд Лілі викладала свої речі з валізи, щоб у червні знову скласти все назад. Зазвичай їй навіть подобався цей процес, але минулої ночі дівчина майже не спала, бо хвилювалася перед першим днем із титулом старости. 11-річна Лілі вмерла б від…
-
3,9 K • Ongoing
-
-
Над містом опускалися сутінки, мерехтливі ліхтарі романтично освітлювали вузькі вулички. Повітря почало наповнюватися чарівливою атмосферою, через що здавалося, наче саме місто нашіптує таємниці кохання. В обіймах ночі, ми, самі цього не усвідомлюючи, опинилися під чарами…
-
620 • Ongoing
-
-
там, де шкіра моя обростає лускою, де немає нічого земного, людського, твої кігті і зуби викресують іскри, а язик холодніший кинджального вістря. де волосся моє — крижані бистрі ріки, там нічого від бога і від чоловіка, ти ведеш язиком — ти слизька і голодна — від грудей,…
-
389 • Ongoing
-
-
Була, майже, восьма година вечора. Зоя закінчувала чаклувати на моїм виглядом. Задоволена своєю роботою подруга відійшла даючи змогу мені подивитися у дзеркало. Моє волосся зібране у низький хвіст, а декілька прядок були випущені й спадають на лице. Очі були підведені…
-
23,6 K • Ongoing
-
-
Бабуся завжди казала про ліс та гори зі страхом, але ще більше — з трепетом та повагою. Ліси навколо їхнього села були густими, непроглядними, здавалося, вічнозеленими навіть в найзасніженіші зими, пахли хвоєю та мохом. Сонячне світло в них було екзотикою, а вітер, що гуляв поміж…
-
913 • Ongoing
-
-
Чи ти коли-небудь лежав на вогкій від роси траві та вдивлявся як сонце ліниво закочується за горизонт? Ти би ніколи цього не забув. Ти тягнувся б до цього постійно та усюди, де б не був. Чи може ти гуляв посеред ночі у полі, поблизу свого будиночку (або, скоріше, біля будиночку свого…
-
240 • Ongoing
-
-
Він зробив усе, щоб досягти того, що було призначено. Ішов по головах і трупах, не шкодуючи нікого й нічого. А потім побачив їх і не зміг промовити і слова. Стоячи тоді на площі, щойно вознесений Володар Землі Мін Ї завмер, поки небожителі вітали його. Він стояв, розгублений,…
-
43,3 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 196 197 198 … 1 330 Next
