Розділи
-
Ти це той, чиї вірші я перекладала всіма мовами, які мені були відомі, а як знань не вистачала – я йшла до далеких племен, жила серед них, вчила їхню мову, і знов сідала перекладати ті тексти з потертого зошита, якому я сто тисяч разів вже змінила обкладинку, чиї скріпки сто тисяч…-
11,1 K • Ongoing
-
-
Скількох стін і перешкод ти не зруйнуєш, Скількох мостів не розіб'ється вщент, Залишиться лише одна загроза, яку ти не скеруєш - Ти сам для себе найстрашніший опонент. Людина - птах, хоча і не літає. То ніби гриф, кружляє над здобиччю його. Костенко є права - ми крила маєм. Але чи…
-
319 • Ongoing
-
-
Я зустріла тебе одного холодного осіннього вечора. Сидячи за самотнім столиком в куту кав’ярні, очікуючи на горнятко найдешевшої кави, на яку ледь вистачило грошей, намагаючись відігріти відморожені пальці, я відчула на собі погляд чужих очей. Ти сиділа за столиком напроти і…
-
243 • Ongoing
-
-
В цьому місяці в Храмі був якийсь кавардак. Поява Лісара на лекціях заспокоїла і надала впевненості не лише Ештону. Хлопці теж плечі розправили. Та й нові лари внесли певний дисонанс на лекціях Рікона. Але весь цей шум і загальний рух на молодих людей вплинув позитивно. Вони…
-
331,6 K • Ongoing
-
-
- Ходімо додому, — запропонував Чонгук. - Ні, - твердо відповів Те. — Я не зможу заснути, поки не дізнаюся про все. Давайте продовжимо! Сяк-так заспокоївши омегу, Чон думав, що забере його звідси і вони все ж таки вирушать додому, або якось його відволіче, але омега…
-
78,1 K • Ongoing
-
-
Спустившись зранку до вітальні я знайшла невеличкий клаптик паперу — записку. «Пішов у справах.» Що ж побути самій зараз не викликало в мене жодної паніки. Від вчорашніх емоцій не залишилось і сліду. Частково завдяки Вовку. Як я вже думала раніше, поряд із ним спокійно,…
-
20,3 K • Ongoing
-
-
Жінка піднялася з постелі, накидуючи халат на голе тіло. Відкинула чорне волосся, позіхнула. Підійшла до вікна й розкрила штори. Сонце зараз же пробилось крізь скло, яскраво освітивши кімнату. Тільки при такому освітлені жінка могла побачити хоч щось. Вже деякий час вона звикала…
-
52,4 K • Ongoing
-
-
Десь в глибині осіннього лісу є затишна невелика тераса при старому будинку, її давно ніхто не замітав, пил з брудом сором’язливо вкрило сухе листя, щоб не бачив це ніхто. І якось сумно навіть: соромиться стара тераса при будинку в глибині осіннього лісу, не хоче, щоб бачили її…
-
9,4 K • Ongoing
-
-
Чонгук довго думав над тим, чи йти йому до Лі, чи ні. Та постійно бачачи, що тільки внутрішній омега Техьона його сприймаєповністю, а не сам Те, змушувалось задуматись над цим. Так, він розумів, що зробив багато неправильного, неправильного та навіть дуже поганого… і, на жаль,…
-
78,1 K • Ongoing
-
-
Напарник зомлів настільки несподівано, що Енджі заледве встиг підхопити його тіло. Ясно-бліда, майже сіра шкіра Яструба зливалася з його бинтами на обличчі і тулубі: деякі вже були лепкими від крові, напитувалися нею ніби губка водою. Її щупальця розповзалися по рукам і тулубу,…
-
3,9 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 186 187 188 … 1 351 Next
