Розділи
-
Холодний туман опускався на землю. Сірий та густий, пронизуючий до кісточок та проникаючий у твій організм з повітрям, він, як маленька змійка, звивав своє кубло у грудях,залишаючи по собі лише дитячій страх. І чим швидшим ставав його шлях, тим більшим та ненаситним він ставав…-
5.2 K • Ongoing
-
-
Їх тренував Койрондо, той, хто бачив справжні небезпеки в світі під зірками, і кого мовчки слухав навіть Феанаро. Він був саме такий, як його ім’я – неспокійний, швидкий, з якимсь мінливим кольором очей. Казав, що був розвідником – та давно, так давно… На цю галявину сходились по…
-
20.6 K • Ongoing
-
-
-Стоп, стоп ... Так ти заявляєш, що хочеш провести ніч феєрверків з якоюсь дівкою з інтернету, яку ти жодного разу вживу до цього не бачила ... Дівчина згідно кивнула з іскрами і надією на розуміння в очах. -... замість того, щоб подивитися на феєрверки з нами? ..- через призму…
-
898 • Ongoing
-
-
- Бездарна дівка! Ти хоч на щось здатна ?! Я в твій час робила все, щоб батьки мене поважали, а ти навіть прислухатися не хочеш! Хіба ти не розумієш, що це для твого ж блага ?! І знову крики. За багато років такого життя Асія вже звикла до постійних сварок зі своєю матір'ю, хоча в…
-
527 • Ongoing
-
-
Голуба кофтина так гармонійно поєднувалась із блідою шкірою та волошковими очима. Вона гляділа на своє відображення у вікні, з якого на неї поглядала низенька мила дівчинка. Тонкими пальцями заправила неслухняне пасмо світлого волосся за вухо. Серце калатало, пальці нервово…
-
747 • Ongoing
-
-
Нарешті. Якою ціною їм обійшлася ця війна. Але Шигаракі більше немає. Бакуго щасливо і переможно посміхається. — Ми перемогли... — хлопець дивиться на Ізуку. Він підходить до нього і підіймає руку до неба. — МИ ПЕРЕМОГЛИ! — Кацукі кричить що є духу, він не знає звідки в нього на…
-
318 • Ongoing
-
-
Вона торкалась його могили довгими блідими пальцями. Це був час, коли весь жах був позаду, але легше їй від цього не ставало. Камінь був холодним, але обпікав шкіру він не гірше вогню, і хай не було видно на тілі Мікаси опіків, але лиш вона знала, як пече їй серце. Акерман не…
-
700 • Ongoing
-
-
Минув тиждень після їхнього повернення із Шиганшини. Усі люди зустрічали розвідників, як героїв. Безсумнівно, вони були ними і не раз доводили, що гідні таких зустрічей та навіть чого більшого. Ця експедиція була тяжкою для кожного, нехай і по-різному. Комусь довелось зробити…
-
783 • Ongoing
-
-
«Тихі, що ваблять до себе хвилі розбиваються об берег, легкий вітерець огортає тебе своєю свіжістю, небо повне зірок, ніби розсипаний чарівний пилок фей, і місяць, сяє так само яскраво, як твої надії і мрії. Як твоє бажання прокинутися завтра і зійти на корабель, і плисти, плисти, і…
-
1.2 K • Ongoing
-
-
Розділ перший. Де Четвертий втрачає голову. Пташечка, мала швидка птаха. - Що? – спитав Лассе, щулячись від золотого світла, котре заливало галерею навскіс. Мереживні стіни пропускали світло Лауреліна, утворюючи на підлозі химерний візерунок. - Я сказав це…
-
20.6 K • Ongoing
-
- Попередній 1 … 1,261 1,262 1,263 … 1,266 Далі
