by Мора Жора —— Добре, що Ви покликали нас, Моде, — сказав старий метр з історії, якого звали Ардам. — Не турбуйтеся, ми приведемо до тями дурного учня, який посмів балуватися червоним пилом у стінах Академії. Мод стояв біля коридору кафедри. Його встигли допитати щодо того, як він знайшов учня…
by Мора Жора —— Пепеліне! — проспівав Ар'ян, залітаючи з рогу вулиці. — У мене є новини! Пепелін сидів на кам'яному паркані, що відокремлював вулицю від проїжджої частини, та чистив свій улюблений дворучний меч. Все одно робити було нічого, а тут вільна хвилина підвернулась. Пепелін відклав…
by Мора Жора —— Доведеться подвоїти навантаження через те, що ти не виправдовуєш сподівань. Тобі доведеться непросто найближчими днями, — сказав тренер Грем. — Мені й зараз несолодко... — пробурмотів Мод, намагаючись привести подих до ладу. Тренування поки що ніяк не виправдовували себе —…
by Мора Жора —— Отже, постривай! Ти домовився з Ал'єном? — перепитав здивований Дарон. — Ну, я погодився, але ще не прийняв остаточного рішення, — Мод задумливо кивнув, підпираючи щоку рукою. — Хотілося б виправити ситуацію на свою користь, але я не можу ризикувати. — Але як же так?.. — Дарон…
by Ангел —3 день порадував сонцем, бачити щось яскраве було приємно. Вирішивши прогулятися я накинула на себе пальто, оскільки прохолода після дощу залишилася. Зачинивши двері, я вибігла на вулицю. Сонце засліпило мій погляд, очі випікало сяйвом. Поступово почало розвиднятися і я побачила…
by Ангел —Ніч була важкою, спати було практично не можливо, хоч і вдалося подрімати кілька годин. Глянувши на годинник, з жахом зрозуміла, що тільки шоста ранку. З вікна пробилися перше сонячне проміння, освітлюючи кімнату в теплі кольори. Та заспокоюючи мої думки. Бажання спати зняло…
by Ангел —Знову настав ранок, такий небажаний. Голова розколювалася від мігрені. На годиннику була одинадцята. Випивши таблетку та присівши на кухонний стільчик, мій погляд пав на картину. Картина моря. На думку відразу пав спогад про подорож в подібне місце. Відколи це університет…
by Corgi Poggi —Максим не з тих, кого повернеться язик назвати влюбливим. Велелюбним — цілком, і слово «хіть» можна хоч вписувати в паспорт замість по-батькові. Однак нічого, крім глибокої фізичної прихильності, за своє свідоме життя хлопець не відчував. Принаймні до людей. Рептилоїди на кшталт…
by Peonies —Темно та холодно, але люди на це не звертають уваги. Усі вони кудись біжать з веселим посмішками та голосним сміхом. Ось студетки цокуючи каблучками та новими зачісками біжать на вечірку, ось чийсь батько приїхав додому з подарунками для своєї малечі, а ось- хтось сидить в кафешці…
by Peonies —- А я тобі кажу, що ми їдемо правильно- чоловічий голос пролунав, як грім, наче зараз розпочнеться злива. - А я кажу, що ми заблукали, тому вставай та дай мені повезти машину!- на відповідь йому прийшов дзвінкий жіночий голос, який вже не міг витримати балачки свого чоловіка. Він…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.