Розділи
-
Це був звичайний день. Нічого цікавого. Нічого нового. Та ж сама земля. Ті ж самі люди. Ті самі сліпі пси, які знову роздирають на шматки якусь здобич. І та сама Зона... Простий день, який міг би стати останнім для мене... Ні. Для кожного з нас. І краще б це і справді був мій останній…-
1,2 K • Ongoing
-
-
ти забігла до мене в кімнату з очима, повними захоплення та зірок, сказавши, що знайшла спосіб перетнути ці високі стіни міста. я залишив яблуко недогризеним, щоб тебе вислухати, бо ти посміхаєшся так неймовірно. літак. ну так, звичайно, літак. і ти знаєш, як його зробити? ні, але…
-
17,8 K • Ongoing
-
-
— Я ненавиджу тебе, Айзеку. Я багатозначно підняв брови. — Поясниш? Чи мені жити з цією думкою? - Я ненавиджу тебе… —Ну, дуже любила,— я не сидів би зараз у підвальній в'язниці Штабу Легіону,— саркастично сказав я. Вона постояла якусь мить, дивлячись своїми бездонними…
-
17,8 K • Ongoing
-
-
Я зустрів її на Ринку. У цивільному. Зазвичай таких високопосадовців супроводжує хоча б помічник. Як його там звати... Не суть, хлопчина, що бігає за нею, як божевільний. Але якого біса тобі потрібно в цитаделі чорного ринку? Захотілося бензину чи металу? Я натягнув капюшон з…
-
17,8 K • Ongoing
-
-
— Пані Відьмо, Вам листа! — крикнув листоноша, і постукав у двері. — Одну хвилину, будь ласка, вже йду, — я швидко поправила волосся і відкрила, забравши конверт. — Вибачте, від кого це? — Не знаю, мем, він без зворотної адреси. — Хм, зрозуміло, — тихо відповіла я. —Дякую,—…
-
17,8 K • Ongoing
-
-
Темрява, що поглинула хлопця, змушувала зливатися з її простіром або, ще гірше стати нею. Тиша в свою чергу тиснула, а порожнеча в його грудях ставала все більше і більше. Це все було нестерпно. Хто-небудь чує? Раптом яскраве світло стало пробиватися крізь його прикриті повіки.…
-
4,0 K • Ongoing
-
-
Христина ненавиділа вокзали. Купа людей, усі кудись спішать, чогось – або когось - чекають, як манни небесної. Христина не хотіла зізнаватись, що вокзали не любила, бо в ньому її ніхто не чекав після змагань у школі та університеті. Добиратись самій, розбиратись з усім – це…
-
1,3 K • Ongoing
-
-
Сонячні промені яскраво світили вулицями міста, але не було гаряче через прохолодний, ранковий вітерець. Саме в цей час по пильній доріжці цокали новесенькі кожані черевички. Молода панночка, тількі нещодавно закінчивши школу, збиралася на свою першу роботу. Хоча декілька днів…
-
13,8 K • Ongoing
-
-
Вона була такою милою, сидячи за партою в своєму великому мішкуватому світшоті, та час від часу поправляючи пасма свого темного волося за вухо. Якби ж вона могла глянути на себе моїми очима…цікаво , вона б усвідомила всю свою безмірну красу? Вона б бачила свою безмежну…
-
354 • Ongoing
-
-
Мене жбурнули, мов собаку, на холодну бетонну підлогу. Очі вони зав'язали ще дорогою сюди. Загалом це було не обов'язково. З тисяч підвалів у цьому бісовому місті я з точністю впізнаю лише один — Тюрму. Колись я боявся цього місця. Я ходив вічно в каптурі, застібаючи плащ повністю,…
-
17,8 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 1 163 1 164 1 165 … 1 352 Next
