Розділи
-
Боги щедрі, милосердні та турботливі, але щоб поля давали багатий врожай, люди теж мають щось робити. Зокрема, раз на тридцать три роки дарувати їм одного цнотливого хлопця чи одну цнотливу дівчину для довгого, насиченого та таємничого ритуалу родючості. І це для обранця богів -…-
5,3 K • Ongoing
-
-
Я виріс там, де небо ясно-синє, Де золоті від соняхів поля, Я пам'ятаю річки теплі бризки, Коли малий упав у неї я. Я їздив по Землі шукати долі, Багато бачив, щось забрав собі В країні кожній є у мене друзі, Та щось, покою не дає мені. У кожній мові, що я чув в дорозі Є…
-
176 • Ongoing
-
-
Юрчику скоро шість, він малює квіти Червоні, блакитні, жовті... У нього хист! Мама говорить: "Скоро підеш до школи", Сумно всміхаясь, ховає на грудях лист. Юрчик закоханий в Таньку із дит.садочка, Їй він дарує квіти, що малював, Мама говорит: "Ти схожий на тата,…
-
176 • Ongoing
-
-
Місто блакитного моря та сірих хмар, Місто контрастів, де мир тісно зв'язан з війною, Тут вечорами небо багрянцем горить, А за будинками соняхи стали стіною. Місто гучного свята, великих втрат, Місто, що роблять люди своєю любовью. Хай Україна знає, від Криму і до…
-
53 • Ongoing
-
-
- ось і він.. – Тремтячим голосом сказала Софія і поспішила йому на зустріч. - Доброго дня, Карен Олегович, ласкаво просимо в наш…точніше в ваш офіс. Чай, каву? – швидко про тараторила Софія. - Дорогенька, яка кава? Я приїхав сюди не каву пити, а навести лад у цьому офісі. – чоловік…
-
2,8 K • Ongoing
-
-
Мені сказали що я померла 14 травня 1955 року. Маленька дівчинка узяла мене за руку і відвела до могили. На надгробку світила усмішкою моя фотографія. Я прочитала напис: Бахор Марія Богданівна 14.05.1934-14.05.1955 Дивним було те, що, на відміну від інших надгробків, на моєму не було…
-
712 • Ongoing
-
-
Пройшов перший місяць навчання. Хва Чен був надзвичайно приємно у спілкуванні. Вони стали справжньому блиські. Нічого за рамками дружби, але Се Лянь кожного вечора про ного думав. Десь в душі він хотів щоб Хва Чен також засинав в думках про ного. Му Цін з Фен Ціном були…
-
3,0 K • Ongoing
-
-
— Хлопці, здається, ми приїхали, — тяжко заковтнувши клубок нервів, що встав кісткою поперек горла, оголосив Чан і вчепився за руль ще й другою рукою, з усіх сил намагаючись хоча б не втратити контроль над цією тепер уже пекельною машиною. — Уже набережна? — поцікавився Мінхо,…
-
2,1 K • Ongoing
-
-
Почніть писати...- Адо, поспіши, ми й так через тебе запізнюємося.. – вигукнула Вілена з ванної кімнати. - Сістер, я вже не маленька й сама в змозі дібратися до школи, можеш їхати. – Ада навчається в 11 класі. Вона перейшла в нову школу зовсім недавно і ще не встигла знайти друзів.…
-
2,8 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 1 123 1 124 1 125 … 1 349 Next
