Розділи
-
знаєш це щось між хаосом у нотному стані і панічним страхом знову опинитися у цьому стані коли кров гучніша за піаніно я б не хотіла продовжувати грати те, що все одно ніхто не почує грати металеві на дверях храму не згадуй всує того, хто створив ноти поки цілі руки, поки…-
153 • Ongoing
-
-
зажди це не завжди працює ну, оце твоє 'попри все' наче плечі ширше за всесвіт наче ми справді витримаємо витривалість за межею людської необмежена дика дяка за те що допускаєш її як факт як можливість, дану на те, щоб виконувати неможливе фарба й пензлики щоб…
-
357 • Ongoing
-
-
Сорочка у Маріка зяє дірка́ми і зíрками. Кажуть, то він їх сам цигаркою пропалив. Марік сміється, кашля від диму згірклого І очі на небо, що сам у асфальт провалив. Марік веде мене своїми вулицями неспішно. Каже, повсякчас розцвітають отруйні квітки. Я не питаю, хто…
-
414 • Ongoing
-
-
Доброго ранку, ми з коридору, Десь через вулицю б'є міномет. Тривоги не чутно. А нащо і треба? Сняряд якщо схоче, То він їбане. Зв'язку в нас не має, нема інтернету, Та нам і не треба, бо світла нема, Хоча б телефон проживе трохи довше, Хотілося б, з ним щоб жила я сама. Мій…
-
151 • Ongoing
-
-
І я завжди чекаю нагоди, Щоб втопитися у пригодах. У військових походах Вдихати тютюновий порох І дим твоїх сигарет. Життя — то є мед. А смерть — то намет. Звідки ніколи й нікому: Ні старим, ні бідним, ні кволим, Не повернутися додому. Хай Бог всіх пробачить, Та хай…
-
79 • Ongoing
-
-
Полоскотав промінчик моє личко, Защебетали зранку солов’ї, Пливуть по небу хмарки низько – низько, Показують білесенькі боки. Закувала в лісі десь зозуля, Заспівали річка й джерело, Засміялось, зацвіло довкілля, Обгорнуло землю весняне крило! Ось перші проростають…
-
218 • Ongoing
-
-
Цвіте полин... Здіймають хмари західні вітри, Хапають крила білих журавлів... Вони летять далеко... В нікуди... І лине дзвін до неба, лине ввись, Співають бурі землі про своє, Реве Дніпро... Кричить мені: «Дивись!» І бачу я... Я бачу, як живе... Кудись далеко тягнуть руки верби, Обличчя…
-
116 • Ongoing
-
-
Колись давно, за небосхилом, Де місяць правив цілий рік, Де зорі небо сторожили, Жив дуже старий чоловік. Хатина мудрої людини, Стояла побік від села, Народ боявся та тварини, То був відьмак, посланець зла. Горіли очі його хмурі, Сиве волосся й борода, Ходив завжди в ведмежій…
-
161 • Ongoing
-
-
Гинуть “люди”, як ті мухи Війна - що робити? Непоховане лежить тіло, Починає гнити. А над полем бездиханним Немало є зброду, — Позлітались ворони Над сховищем загарбників роду. З Рашкі-парашкі Ніхто не пізнає, Де була оця битва, І хто поховає Їхніх до нині живих Синів і…
-
128 • Ongoing
-
- Previous 1 … 1 010 1 011 1 012 … 1 335 Next
