Розділи
-
Залиш надію, кожен, хто сюди заходить. Надія — остання з почуттів, яку людина відпускає. Навіть у мить смерті, навіть біля самих дверей безодні, вона може тремтіти в грудях, немов тепла іскра. Вона дурна, сліпа і вперта, немов дитина. І саме тому — небезпечна. Тому що часом не дає…-
231.9 K • Ongoing
-
-
За кілька днів звістка про те, що юна вовчиця на ім’я Ріола залишилася сиротою, стрімко розлетілася зграєю. Багато родин у гірській зграї виявили бажання взяти вовченя, що залишилося без батьків, до себе в сім’ю. Бажаючих було більш ніж достатньо, тож Ріола могла сама обрати…-
17,6 K • Ongoing
-
-
Сніг за вікном падав тихо, мов зберігав мовчання між двома, хто більше не наважувався говорити. Тьмяне світло ліхтаря повільно коливалося, кидаючи тіні на стіни. У кабінеті Дзіньши було холодно, хоча вугілля й жевріло у жарівні. Тепло не могло заповнити чорну діру в його серці.…-
19.4 K • Completed
-
-
Сад був перетворений на царство зими — гілки вкривав сніг, а тонкі червоні стрічки, розвішані між соснами, майоріли, немов струмені вогню. Садівники створили справжню казку: розчистили доріжки, встановили яскраві ліхтарі у формі лотосів, запалили жарівні, від яких у повітрі…
-
19.4 K • Completed
-
-
Я до тебе прийду, через гори і доли Майстерня Жана Кірштайна нагадувала заповідні території. Списані полотна служили долами, а випиті банки енергетиків виконували функцію гір. Сухі, на перший погляд, палітри нагадували болота, а олівці та пензлі, що стирчали з підставки, були за…-
3.4 K • Completed
-
-
27 вересня 1927 року, Франція, порт в місті Гавр. Рая зайшла в термінал для другого класу. Вже будучи всередині, вона сперлась на стіну, рядом з входом і стомлено видихнула. Рая— я ж нічого такого не брала... чого цей чумайдан такий важкий. — Перевівши подих вона знову взяла чумайдан…-
15.4 K • Ongoing
-
-
Артем біг собі серед будинків у хмарний вечір і за ним слідувало тринадцять монстрів. Артем не міг зупинитись і атакувати тому біг як міг. Завдяки його силі монстра він біг на південний схід але допомоги так і не було. —«Артеме! Якщо ми щось не придумаємо то подохнемо як ті…-
57 • Ongoing
-
-
—що ти тут робиш? Спитав Артем у людини що зайшла і подивився на нього незадоволеним поглядом. Його зустріла тридцяти п’ятирічна людина з коротко підстриженим волоссям і зловісним поглядом, а його усмішка була дуже серйозна. —а ти що думав? — незадоволено відповів…
-
57 • Ongoing
-
-
Я ніколи не любив фестивалі за їхній хаос. Усе це бігання між сценами, напівп’яні натовпи, нескінченні звукорежисери, які кудись запізнюються. Але водночас саме у цьому хаосі народжується якась дивна магія. Ти відчуваєш, що музика — це не лише сцена. Це повітря між людьми, цей…-
0 • Ongoing
-
