Розділи
-
У Гнізді знову безпечно – цього було достатньо, щоби Альда з донькою повернулися. Проте щойно вони наблизилися до кварталу, де знаходився один із входів у самоназвану республіку Птаха, як перед кам’яною аркою звідкілясь – імовірно, з декоративного галерейного переходу між…-
138,6 K • Ongoing
-
-
“Вітаємо вдома, лорде Аркеллсон!”, – мер Вотерфорда радісно потис руку Хеммінга. Магістр байдуже кивнув і пробурмотів щось віддалено подібне на подяку. Далі була довга промова про те, як все місто в особі пана мера радіє поверненню спадкоємця леді Домініки, як родовому…
-
138,6 K • Ongoing
-
-
“Як думаєш, йому сподобається?”, – у голосі дівчини, яка звернулася з цим питанням до сусідки по казармі, не було, здавалось, жодної чіткої емоції. В Ордені, де пройшов її новіціят, а пізніше й чотирирічна праця молодшої тренерки з ближнього бою, така поведінка вважалась за…
-
138,6 K • Ongoing
-
-
“Ти вмер”. Він лежав на підлозі тренувального залу й дивився на жінку, якій вистачило двадцяти секунд, щоби збити його з ніг і приставити клинок до горла. “Ну, ти встаєш чи тебе підняти?”, – вона схилилась над ним, лоскочучи його щоку кінчиками зібраних у хвіст тонких…
-
138,6 K • Ongoing
-
-
Гаряча вода з ароматом хвої огортала його тіло. Дві геть юні служниці розтирали по його шкірі якісь незрозумілі, але дуже приємні за відчуттями олії. Дівчата геть не соромились оголеного хлопця – на відміну від них, Інгвар не наважувався звести погляд. До купалень його…
-
138,6 K • Ongoing
-
-
«Вставай. Віддихаєшся – станемо ще раз», – Вікторія подала руку братові. Сандро, ледве втримавшись на ногах, відійшов до стіни й сповз по ній униз. Його витримка помалу ставала трохи кращою за геть ніяку. Він вже міг вистояти якийсь час у поєдинку зі шпагами – тут подумки…
-
138,6 K • Ongoing
-
-
«Сехмет не бажає бачити вас», – Хен Нетер не приховувала насолоди, з якою промовила ці слова. Попри те, що Ілінка відкрито казала і їй, і Аврелії про своє велике кохання до Декієни, це кохання видавалося Нефтіс подібним на те, як поети-невдахи оспівували свої високі почуття до…
-
138,6 K • Ongoing
-
-
Пляшка з залишками віскі розбилася об дзеркало на стіні. Воно, власне, теж розбилось, засипаючи уламками підлогу покоїв рудого магістра. Його це не надто засмутило – він чудово знав, куди цілився. Склянка на столі знову наповнилась до країв. Аркеллсон почав вже третю пляшку за…
-
138,6 K • Ongoing
-
-
Засідання Внутрішнього Кола славилися своєю нестерпною затягнутістю – традиція вимагала дотримання повного церемоніалу. Порядок привітань, порядок висловлення, порядок місць у залі – все мало власне затверджене кодексом місце. Хеммінг не знав, як ставляться до подібного…
-
138,6 K • Ongoing
-
-
Сонячне проміння потрапляло досередини крізь бійниці й заламувалось у системі дзеркал під куполом, освітлюючи храм у південній вежі замку. Декієна несміливо зробила крок уперед – коридор, який вів від дверей до самої зали, залишався майже непроглядно темним. Дві служниці…
-
138,6 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 949 950 951 … 1 340 Next
