by Tuchynska Victoria —Природа була поглинута у мовчання. Весною між собою перегукувались тварини. Влітку шумів струмок, вдаряючи води об каміння. Восени співали останню пісню птахи. А взимку цю роботу переймали ізгої. Вовкулаки бігали по лісу, вампіри безумно реготали літаючи над деревами, відьми…
by Tuchynska Victoria —Навколо могили панувала тиша. Всі люди мовчки стояли біля неї, схиливши голови. Дехто ніжно усміхався, хтось постійно шмигав носом, ховаючи сльози. Інші спокійно дивились на вже мертву родичку. В сім'ї Аддамсів смерть не вважали чимось жахливим, чимось страшним. Вони сприймали…
by Tuchynska Victoria —Його пальці були сховані під приємною ковдрою. Зап'ясток виглядав зверху. Річ спав на великій темно-фіолетовій подушці. Вкривався він вже меншою, але теплою ковдрою. Комфорт - це дуже важливо навіть коли твоє тіло, чорт знає де. - Річ! - істерично заволала Енід, змушуючи руку…
by Tuchynska Victoria —- Тобто ти хочеш сказати, що Гуді застерігала тебе і хтось знову хоче тебе прикінчити? - підвела підсумки Енід. В погляді вовкулаки можна було побачити зляканість та знервованість. - Ти можеш хоч один семестр прожити спокійно? - В Аддамсів ніколи не буває спокійно. Вони такого…
by Tuchynska Victoria —Венздей дивилася прямо перед собою, відчуваючи, як Річ рухається в рюкзаку. В автобусі було злегка душно і гамірно. Всі ділилися враженнями, проблемами, секретами з друзями. Останні два особливо радували Енід. Та всі одразу стихли, як до транспорту зайшов директор. Руде…
by Tuchynska Victoria —Вулиці Єрихона жили. Сонце яскраво виблискувало, гірлянди і віники на дверях зачаровували, на обличчях містян задоволені усмішки. Здається до міста прибули неверморці і звичайні люди повинні їх уникати. Але... Так є одне вагоме " але ". Всі ізгої одяглизвичацний одяг. І не…
by Tuchynska Victoria —Темношкіра дівчина пробивалась крізь єрихонців та неверморців. Більшість дивилися на неї невдоволеним поглядом, але її всеодно. Її мета дістатися будинку міс Морп. Не її шапка, стискалась в руках. Зелений шарф висів на шиї. З одного кармана синьої куртки, виглядає телефон. Він…
by Tuchynska Victoria —- А ти так і залишився грубіяном. - усміхнулася Б'янка, обертаючись. Знаоймий ще з дитинства запах лоскотав ніздрі. Кришталева люстра дарувала відчуття розкоші. Декілька диванів і крісел займали лиш малу частину холу. Довжелезні сходи вели на другий та третій поверх. Білосніжні…
by Tuchynska Victoria —На вулиці люди постійно кудись поспішали. Вони бігли в невідому напрямі, інколи кумендно падаючи. Одні весело посміхалися до снігу, другі невдоволено кривилися. Посеред всього цього стояв звичайний магазинчик. Із великих вікон можна було побачити відвідувачів, гірлянди тямно…
by Tuchynska Victoria —Погода була жахлива. Сліпучий, навіть, не забруднений сніг дратував. На радісні обличчя хотілося вилити кислоти. Лід прихований під теплою білою пеленою також злив. Саме з-за нього Венздей декілька разів впала, змушуючи кількох місцевих гучно розреготатися. Після цього всі вони…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.