Розділи
-
Червонокіготь наодинці сидів у вояцькому кублі, втупившись у стіну. На його лиці був пустий вираз який не виказував ніяких емоцій. Вояк схилив голову, закрив очі, і глибоко вдихнув. — Сьогодні твій шанс, Червонокігтю. Сьогодні твій шанс нарешті сказати їй. — сказав сам до…-
8,7 K • Ongoing
-
-
Червонокіготь стояв, пепорушно, як скеля. Його розширені очі невідривно дивились на мертве тіло перед ним. Ніхто не звертав на нього уваги, ззовні він не викликав ніяких підозр. Та всередині у нього не залишилося ні одного тихого місця. — Ні, Зореклане!!! Ні!!! Зореклане,…
-
8,7 K • Ongoing
-
-
(Я не знайшла де можна ще написати, тому вибачте, пишу тут.) Я вперше пишу щось подібне, тому буде, мабуть, багато помилок у пунктуації і всякому такому.Я дуже дуже сильно старалася, тому буду вдячна, якщо напишете свою думку у коментарі. XD Вислухаю будь яку критику, і буду дуже рада…
-
1,5 K • Ongoing
-
-
Попередження Текст перекладено з англійської мови оригінал: https://archiveofourown.org/works/25222672 Після легкого, але вибагливого стуку ззовні, Сальєрі відчинив свої вхідні двері. Як і очікувалося, це був Зюсмайєр. Юнак посміхався йому дещо ніяково. - Добрий вечір, маестро. - сказав він.…
-
2,2 K • Ongoing
-
-
Чорні хмари безжально хлинули над долиною. Вони ледь не зачіпали хатину на схилі. Яскрава зелена трава колихалась на вітру. На мить вітер посилився і з рук дівчини зірвалась квітка. Він кружляв її немов парубок свою дівчину в танці перш ніж біло-жовтий рум'янок не врізався прямо в…
-
342 • Ongoing
-
-
Зазвичай чорне хмарне небо було напрочуд світле і безхмарне. Весняне сонце припікало, давало змогу відчути як шкіру поколює від довгого перебування на сонці. На вузьких вуличках не було ні душі. Вже давно люди не бачили такого яскравого світла вдень і убезпечуючи себе, сиділи…
-
473 • Ongoing
-
-
Справа в тім, що Чонгук не був найкращим, кого Юнгі зустрічав. Коли кохаєш, не трапляється, як в тупих серіалах, що раптом груба шкіра, пальці, слова стають твоїми улюбленими. Ти радше пробачаєш коханій людині всі мінуси, що в ній є, бо ти ж кохаєш. З Чонгуком сталося якось так само,…
-
1,7 K • Ongoing
-
-
– Блять. Захололі пальці ледь висікають іскру із запальнички, що миготить сигнальним вогником в темряві і падає кудись вниз, добре б не на куртку, вона нова і надягнута навряд хоч пару разів. Пробує знову, полум'я чиркає шкіру, але та червона і, здається, обморожена настільки, що…
-
2,9 K • Ongoing
-
-
День вмивається дощем і причісується вітром. День топчеться по ньому грубими черевиками, у Чонгука на щоці замість старого шраму слід від вимазаної в багнюці підошві, протектор залишив відбиток до найменшого виступу, малюнок стягує шкіру, яку і так саднить. Чонгук чомусь думає…
-
2,9 K • Ongoing
-
-
Вони розійшлись в холодному січні. Коли на дворі були великі морози, а сніг лежав на вулицях міста, доходячи до колін. Тоді Хван Хьонджін зрозумів, що йому зрадили. Відбулось це не очікувано. Він тоді прогулювався після роботи та йшов в кафе, щоб купити гарячого шоколаду. Його…
-
11,0 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 734 735 736 … 1 348 Next
