Розділи
-
Інтегра сиділа за столом, спираючи голову на тендітні руки, які нервово тряслися. Пристрасні бажання повністю заполонили її розум та тіло. «НІ-НІ-НІ! Це неправильно! Я не повинна думати про таке!», - проносилось в голові крижаним уколом... І все ж, вона думала, знову і знову, сама…-
361 • Ongoing
-
-
Жінка з довгим світлим волоссям схилилася на спинку стільця, дивлячись у вікно позаду неї. Примружившись, сер Інтегра Фейрбрук Вінгейтс Геллсінг ледь міг розрізнити тонку середину блакитного кольору, де вона з’єднувалася з чорнильним нічним небом. Вона не збиралася вставати…
-
2,3 K • Ongoing
-
-
- Я сказала, що не буду допомагати тобі! – Мег різко відштовхує від себе Бога, який опинився якось занадто близько до неї. - Мег, моя пташечка, квіточка, лялечка ти моя. – Аїд знову стрімко зменшує відстань між ними і хапає дівчину за зап'ясток. Дівчина знає, що не може нічого…
-
655 • Ongoing
-
-
Шінсенгумі ще не встигло повністю оговтатись після тяжкої боротьби з Міварігумі. Однак найтяжче довелось заступнику командувача, Хіджікаті Тошіро. Він завжди знав, що з тим кучерявим щось не те. Неможливо бути таким ледащо, що завжди знаходить неприємності на свою дупу у…
-
1,6 K • Completed
-
-
Часом, дивлячись на Коннора, Хенк думає — чи не створили люди, бува, андроїдів, щоб у світі була хоч якась подоба святості? Жовтий спалах діода, насуплені брови — перелюб? захланність? гнів? Було б легше, якби хоч на якийсь із семи гріхів його погляд із розумінням м’якшав. Бо ж так…
-
1,9 K • Ongoing
-
-
— Ти ще довго? Мені нудно. Гевін нетерпляче смикнув рукою. Туго, але стерпіти можна. Його зап’ястя з обох боків від спинки ліжка були міцно прив’язані. Напередодні вони з Річардом якраз купили нове — про те, що трапилося зі старим ліжком, краще забути — зі зручними, різьбленими…
-
2,1 K • Ongoing
-
-
— Ну, а сам то ти, Коннор? - запитує Хенк. Ковток пива обпалює свідомість, змушуючи Хенка скривитися. Андроїд навпроти нього дуже дратується, хочеться розлютитися, образити, аби він швидше пропав з його поля зору. Хенк різко сходить з холодної лави, відкидаючи пляшку на засніжену…
-
810 • Ongoing
-
-
«Життя – це дощ. Суцільний дощ. Іноді він мрячить дрібними крапельками, іноді переходить у зливу. У житті кожного буває людина з парасолькою. Він приходить несподівано і дарує сонце, вкриває від усього поганого. Важливо його не втратити – людини з парасолькою, який приходить…
-
1,3 K • Ongoing
-
-
Кожен вдих спричиняв біль у грудях. На язиці відчувався огидний металевий смак крові, а через мотузку на зап’ястях ладоні оніміли. Ніна хотіла кричати, кликати на поміч, вириватись, боротися, вона хотіла жити. Ще стільки всього було не зроблено. Вона не мале померти ость так,…
-
1,6 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 698 699 700 … 1 339 Next
