Розділи
-
Було ледве по обіді, коли вони сіли дном на брудний піщаний берег. Сонце над головами дряпуче цілило прямісінько в потилицю і хотілось якомога швидше зайти в тінь найближчої пальми. Стара потерта сорочка неприємно липла до спітнілого тіла і від вологи робилася важчою. Здавалось,…-
8,2 K • Ongoing
-
-
Василь читав, коли Кирило з чашкою в руках зайшов до спільної кімнати. Було ясно, що той заговорить до нього, але Буданов не спішив починати розмову. Спершу він пройшов до вікна і загадково глянув на дорогу через щільний білий тюль. Він зупинився там не менш ніж на добрий десяток…
-
4,6 K • Ongoing
-
-
Небо над ним було розчеркане літаками й хотілось, щоб ніч прийшла якомога швидше і не доводилось бачити креслення білих смуг. Крім того, його чекала найбезпечніша, хоч і не найлегша, ніч з того далекого 2014, а тому приходу темноти він чекав так же схвильовано, як її чекають діти на…
-
4,6 K • Ongoing
-
-
– Зізнатись чесно я навіть здивований, що ви погодились на зустріч, – сказав чоловік гордовито розпливаючись в кріслі. Він стягнув рукавицю і закинув пасмо довгого волосся за плече. Василь не любив таких типів, бо з ними завжди важко знайти спільну мову. Цей франт був мало…
-
4,6 K • Ongoing
-
-
Склоочисники неприємно рипали, дриґаючись перед очима туди-сюди. Він вже сотню разів думав над тим, що треба зайнятися ними й змусити гепатись не так гучно. Однак щоразу про це забував, а згадував знову лиш коли виявляв себе слухачем «Симфонічної поеми для 100 метрономів». В…
-
1,1 K • Ongoing
-
-
Я лежу на березі, а мої ноги у воді. Поки я дивлюсь на небо, то не знаю чи на мені є одяг, бо відчуваю камені усіма своїми молекулами. Ті, що вище — теплі. Я відчуваю це шкірою своїх плечей. Бризки води холодять їх, але вони швидко висихають, хоч сонця і немає. Я не бачу його, але небо…
-
1,1 K • Ongoing
-
-
Його номер був далі по коридору, через один. Але він до себе не збирався і довелось трохи прискоритись, щоб заскочити в кімнату Володимира до того як двері закриються. Вова здивувався, але пройти дозволив. Він мовчки попрямував до стола, дістаючи з кишені телефон і кидаючи…
-
1,8 K • Ongoing
-
-
Якась мара була перед очима—щось холодне, темне. Шкіру огортає плівка із снігу та колючих, мов голка, крапель. І в раз нічого. Нічого немає. Ні холоду, ні снігу, ні мари. За обрієм "нічого" стоїть біла постать: коси довгі, як пазурі, а руки прозорі— кришталеві. Він не бачить її лиця,…
-
1,4 K • Ongoing
-
-
Summary: Де Лань Січеня заскочили зненацька, Нє Міндзюе здобув можливе, а Мен Яо отримав бажане. Notes: A translation of The body is a blade by rheawrites. Назва “The body is a blade” взята з пісні Japanese Breakfast. Мен Яо стояв навколішки у ногах ліжка Нє Міндзюе, голова схилена, долоні на стегнах. Він був…
-
2,0 K • Ongoing
-
-
— Агов, Джоне! Джоне! Я знайшов синю поліцейську будку! — Я даже радий за тебе Родні, проте може не волатимеш? Бо на нас вже люди дивляться. Джон Шепард плівся за радісним Родні МакКеєм та проклинав той день, коли дозволив йому обирати місце відпустки на Землі. — Правда вона…
-
263 • Ongoing
-
- Previous 1 … 636 637 638 … 1 348 Next
