by _Nilett_ —Вночі світ людей завмирає. Один за одним гаснуть вікна будинків, пустіють вулиці та дороги. Самотні ліхтарі висвітлюють невеликі острівці простору. Навколо панує пітьма, а в небі спалахують зірки. Ближче до півночі небо в одному місці світлішає, бліда заграва поступово…
by Вайт Ніколь —– Ви не можете грати у азартні ігри на майно сім'ї. Це вже втретє! Ляпас! - З неприємним звуком голова Фірентії різко повернулася вліво. – Ти нікчема, як ти смієш мені дорікати?! - Від чоловіка, який щойно вдарив її, сильно пахло алкоголем. – Підемо спати. Заспокойся, Асталіу.…
by Вайт Ніколь — Скри-и-и-и-ип, - з неприємним звуком залізна брама величезного маєтку була зачинена імператорськими лицарями. Це був кінець Ломбарді. Роду, який був наймогутнішим на континенті протягом двохсот п'ятдесяти років на рівні з імператорською родиною Рембру. Клан,…
by Charlies_Mari —Моторошно й темно, Біль ллється через край. Нікуди подітися Й скільки не гукай – Тут нема нічого, Щезло без сліда. Що ж з тобою стало, воле молода? Виросла, схмурніла, Потьм'янів твій цвіт. Усмішку згубила І у очах світ. От би все почати із чистого листа, Щоби знов, зі сміхом,…
by pani_Gogolivna —Сьогоднішній день був ну аж занадто підозрілим. Вранці Дазай прокинувся і зрозумів, що виспався. Для нього це було великим досягненням. Потім він не пролив на себе каву, а робив він це майже щодня. Якщо день почався так добре, то може й далі все буде не погано? Поки шатен пив свою…
by Yun Yue —Чи знаєш ти, як сильно душу б'є безжальний дощ, Так, ніби він завжди чекав лише мене... Лен Шаочжо не любить дощ. Злива нагадує йому минуле життя. Той чорний день, коли він тримав Цинь Юйнін на руках, мертву... коли плакав від болю і безсилої люті. Що був не таким…
by Yun Yue —Лань І здавалось, що її життя назавжди розпалось на «до» і «після», ніби меч, який яскраво блиснув на сонці, знищуючи її ворогів, щось зрушив і в її душі. До – вона була воїном, холоднокровним і розсудливим, і знала лише інтереси свого клану. Після - з'явився той, хто був не просто…
by Yun Yue —Я стільки разів викликав у пам'яті спогад про те, як ти стояв з нею на вершині пагорба і читав їй вірш. «Летить понад берегом вербовий пух, світанок холодний, ясний. Далеко-далеко поїхав мій друг, листів не напише мені»*. Той вірш я перечитував безліч разів і вивчив напам'ять.…
by Yun Yue —Так боляче. Вей Усянь зможе поговорити про це з Цзян Ченом вже в новому житті. Через п'ятнадцять років і після не одного глечика вина. Та навіть «Посмішка імператора» гірчить. Тепер, коли Цзян Чен знає правду про золоте ядро, то розуміє, чому Вей Усянь врятував Вень Цин і Вень…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.