Розділи
-
- Народитися в аристократичній сім'ї, а тим більше у сім'ї правлячих монархів – це привілей, а не покарання. - Віллі випростався на стільці, - ось що завжди казала мені мама. Я ніколи в це не вірив, тому що у мене був старший брат - Ерік, на похороні якого мені заборонили плакати, але…-
831 • Ongoing
-
-
він самотньо гниє у власній кімнаті. не таке життя обирав вільгельм у дитинстві. а чи обирав взагалі? життя сплановане за довго до того як ти з'явився – це хіба вибір? кажуть що потрібно просто забути і жити далі, знову заринутись у звичну обстановку. але повернутися до навчання…
-
410 • Ongoing
-
-
«Боляче» - перша і остання думка, якою супроводжується кожен день Вільгельма у це Різдво. Він дивиться в вікно, а потім оглядає свою кімнату, яка, за час навчання у пансіоні, стала чужою і незнайомою. Тут було світло, на столі лежали коштовні речі, а у книжній шафі була купа…
-
1,3 K • Ongoing
-
-
Я пам'ятаю, як вперше взявся за гострий ніж. Тоді у мене був надлишок емоцій. Я зовсім не думав про те, що робив зі своїм тілом, збожеволівши на тому, щоб відволіктися від емоційного перевантаження хоча б фізичним болем. Все було більш-менш добре, але все моє життя зруйнувалося за…
-
8,1 K • Ongoing
-
-
Я дивився на сплячого Вілла, коли він ще подорожував в царстві снів, лише іноді мружачись, смикаючи носом. Ця його мила звичка завжди забавляла мене, тому я любив дивитися на те, як спить мій хлопчик. І все ж мене мучило одне питання. Я дійсно не розумів, що сталося вчора, коли…
-
8,1 K • Ongoing
-
-
– Вілл, я хотів би поговорити з тобою, - так прямо і просто заявив Сімон, що стало не по собі. У грудях ніби все стиснулось, адже в мої думки поверталися уривки материнських фраз, які починалися такими ж словами. "Я хотіла б поговорити з тобою.." Вона завжди так починала розмову,…
-
8,1 K • Ongoing
-
-
Вільгельм відчуває скло під ногами, ніби невидима корона розбивається, ранить всіх навколо, але нарешті перестає давити своєю вагою його. Відчуває здивовані погляди що кригою пронизують спину. Йому зараз неймовірно холодно, все тіло трусить і краватка здається здавлює шию, в…
-
603 • Ongoing
-
-
- Ой, ні, Вілл, зачекай, не туди ми курс взяли – Сімон несподівано розвернувся і потягнув мене за собою, коли до кухні залишалися лічені кілька кроків. - М? Ти куди мене потягнув? - запитав я з посмішкою. - Нам у ванну. - У ванну? - мої очі розгублено заморгали. - Млинці не у ванній…
-
8,1 K • Ongoing
-
-
Сімон легенько похитував мене в обіймах з боку в бік, мабуть, думаючи про щось своє. Я чекав, коли він знову почне читати мені нотації або говорити слова підтримки, але він лише продовжував мовчки притискатися щокою до моєї маківки. Я все ще тонув в цих обіймах, зарившись в його в…
-
8,1 K • Ongoing
-
-
Коли ми тільки познайомилися, Вільгельм нагадував мені той тип людей, які жили за принципом «веселися і посміхайся». Тоді він ходив на вечірки, іноді закидався легкими наркотиками, спілкувався і посміхався всім підряд, але я не розумів, що він робив це тільки для того, щоб…
-
8,1 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 401 402 403 … 1 339 Next
