by криндж помер, і росня вмре —Новий хлопець Мей був просто чудовим. Пітерові він правда дуже подобався. Трохи менше йому сподобалося, коли цей хлопець направив дуло пістолета на Людину-Павука. - І він справді класний. Уявляєте, він навіть прийшов до нас вчора, щоб зібрати зі мною та Недом…
by невимовне —Їй було всього 23 роки, вона народилася та жила в провінційному містечку усе своє життя, а її батьки не виділялись великим багатством чи збіднілістю – тому виховали свою єдину доньку в любові та затишку, даючи усе чого вона потребувала та усе, що на їхню думку було потрібно. Вона…
by Amelia — ========== Той, кого краще не злити ========== З відкритих навстіж вікон доносився голосний спів пташок, шум води та приглушені голоси двух садовників. Щільно закриті штори не пропускали світло в кімнату, але Дазай, сонно перевертаючись на другий бік в пошуках прохолодного…
by Кара —у мене в долонях море, хоча що там – цілісінький океан. риби малюють лінії життя хвостами, акули кусають між пальцями, трохи лоскотно, русальчина шкіра цвіте візерунком ран. наче зброю, жорсткі долоні зсередини полірує отруйна сіль. руки не відбивають ехосингали, кити…
by Кара —справедливість, від якої святі ховаються в пекло в нас мова забута, забуті боги, забуте небо в нас три життя й пів цигарки вечорниці, правда, шелест платтів циганки, в нас є все, щоб вважатися найбагатшими, в нас є все, окрім імен – тож за звичаєм кличемо себе…
by Кара —дим гуляє над нашими домовинами в казці реального – тільки смерть проте її достатньо, щоб все таки надати чарівності тому, що відбудеться і відбувається червонію й про всяк випадок кажу: 'забирайся геть' з очевидною надією на непослух з очевидними словами в очевидних рядках…
by Кара —я пам'ятаю тебе людиною, що здатна на справжнє кохання пам'ятаю руки й обійми, що для мене тоді – обіцянка безпеки пам'ятаю панічний розлад, і братовбивство: чого задля? я все пам'ятаю а ти пам'ятаєш (з минулих життів, мабуть) обійми пекельної спеки? я в ній…
by Кара —знаєш це щось між хаосом у нотному стані і панічним страхом знову опинитися у цьому стані коли кров гучніша за піаніно я б не хотіла продовжувати грати те, що все одно ніхто не почує грати металеві на дверях храму не згадуй всує того, хто створив ноти поки цілі руки, поки…
by Кара —зажди це не завжди працює ну, оце твоє 'попри все' наче плечі ширше за всесвіт наче ми справді витримаємо витривалість за межею людської необмежена дика дяка за те що допускаєш її як факт як можливість, дану на те, щоб виконувати неможливе фарба й пензлики щоб…
by spejuxos — неповний місяць вже давно освічує зоряне небо. поза містом вогників нагорі стає ще більше і це нагадує одну з тих картин сучасного мистецтва, що декілька місяців тому фелікс бачив у музеї. кожен бачить у цьому щось своє особисте, таємне. таке, чим ділитися зовсім не хочеться.…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.