Розділи
-
Якщо ви спитаєте Єсена, як же він умудрився так влипнути, то він чесно відповість вам, що не має жодного поняття. Мабуть, усе почалося в день розподілу. Тоді взагалі шкереберть пішло все, що тільки могло. Не встиг хлопець цілковито усвідомити той факт, що він тепер -…-
1,4 K • Ongoing
-
-
– Ягідко, привіт. Куди спішиш? - порівнявшись з білявим, сказав Даниїл. – Мені потрібно до ректора - байдуже відрізав хлопець. – Ммм, шкода. А я хотів запросити тебе, на побачення. Повідомив рудий, явно чекаючи реакції від Єсена. – Зрозуміло. - все ще байдуже промовив він,…
-
1,1 K • Ongoing
-
-
– Прошу, дотримуйтесь дисципліни та чекайте, поки всі отримаюсь свої карти. Я підійшла якраз на прохання старости. Староста у нас, те що треба, навіть не всі в класі, а він уже дисципліну строїть. Так то воно і треба, зараз люди не дуже будуть тобі палки в рота сунути, за те що ти їх…
-
8,9 K • Ongoing
-
-
Не дивлячись не те, як я нервувала, виспатись вдалось на славу. Сьогодні ми намотаємо кругів сорок навколо корпусів аби все оглянути, краще я одягну кросів ти джинси. Ох, пам'ятаю як я вперше їх купувала, в перший же день пролила зілья росту, думала колоша виросте. Ввечері, коли ми…
-
8,9 K • Ongoing
-
-
Я вже давно забула про той випадок, коли на церемонії мої карти сплутались, я думала що таки здалось. До сьогодні. Рік махав рукою, наче, обпікся, а його товариш, який з чур лише сміявся. – Ти як маленький, не знаєш, що чужі карти брати не можна? – Я наче пальці обпік! – продовжував…
-
8,9 K • Ongoing
-
-
– Бляха, помітив! Я і не почула його, була сосереджена на тому, аби не росміятись з реакції ректора. Цей бабай щиро вірив, що доганяє котика а не примару Даніїла. Він бігав і кичав: "У мене віскас та кошача м'ята!" Наче кіт його зрозуміє. Ми сиділи на поручнях, що відгородували людину…
-
8,9 K • Ongoing
-
-
Новий день, нові заняття, нова робота. Після сьогоднішньої контрольоної, де я допомогла Ріку, він не відлипав. Все пропонував сходити на чашечку кави, або чогось міцніше. Він хлопець хороший, красунчик і не гнилий. Відмовити було б страшним гріхом, якби мені не потрібно було б…
-
8,9 K • Ongoing
-
-
Я ще ніколи так не боялась кінця уроків, як сьогодні. У мене в рюкзаку лежала книга з, схоже, секретними документами, а таакож я нещадавно напакостила ректору. Через який із цих двох інцедентіа мене кличуть, одному Богу відомо. Сказати, що мене викликали до ректора, було рівним до…
-
8,9 K • Ongoing
-
-
Вечір. Пізній вечір. Небо і сама вулиця вже по трохи почали набувати темних фарб, проте холоду зовсім не відчувалося. Це й не дивно, бо на дворі панував останній місяць весни, теплий та зелений травень. І літо незабаром настане, треба тільки почекати, а за ним й довгоочікувані літні…
-
1,6 K • Ongoing
-
-
в травні вечоріє пізно – вже за десяту годину вечора перевалило, а небо все палає рум'янцем, ніби хтось нашепотів йому компліментів на вушко. щоправда, весняне тепло тягнуло за собою неприємні наслідки у вигляді щорічних іспитів, до яких єсен і намагався підготуватися. намагався…
-
693 • Ongoing
-
- Previous 1 … 376 377 378 … 1 339 Next
