Розділи
-
Небо над ним було розчеркане літаками й хотілось, щоб ніч прийшла якомога швидше і не доводилось бачити креслення білих смуг. Крім того, його чекала найбезпечніша, хоч і не найлегша, ніч з того далекого 2014, а тому приходу темноти він чекав так же схвильовано, як її чекають діти на…-
4,6 K • Ongoing
-
-
Склоочисники неприємно рипали, дриґаючись перед очима туди-сюди. Він вже сотню разів думав над тим, що треба зайнятися ними й змусити гепатись не так гучно. Однак щоразу про це забував, а згадував знову лиш коли виявляв себе слухачем «Симфонічної поеми для 100 метрономів». В…
-
1,1 K • Ongoing
-
-
Василь читав, коли Кирило з чашкою в руках зайшов до спільної кімнати. Було ясно, що той заговорить до нього, але Буданов не спішив починати розмову. Спершу він пройшов до вікна і загадково глянув на дорогу через щільний білий тюль. Він зупинився там не менш ніж на добрий десяток…
-
4,6 K • Ongoing
-
-
– Зізнатись чесно я навіть здивований, що ви погодились на зустріч, – сказав чоловік гордовито розпливаючись в кріслі. Він стягнув рукавицю і закинув пасмо довгого волосся за плече. Василь не любив таких типів, бо з ними завжди важко знайти спільну мову. Цей франт був мало…
-
4,6 K • Ongoing
-
-
Його номер був далі по коридору, через один. Але він до себе не збирався і довелось трохи прискоритись, щоб заскочити в кімнату Володимира до того як двері закриються. Вова здивувався, але пройти дозволив. Він мовчки попрямував до стола, дістаючи з кишені телефон і кидаючи…
-
1,8 K • Ongoing
-
-
Володимир по трохи розплющує очі і завмирає з комом у горлі, такого він точно не очікував коли лягав спати вчора. Вся ця темрява довкола, і таке тьмяне світло від настільної лампи - єдине що могло б йому нагадати про Офіс, та все інше точно туди не належить. Його очі довго не можуть…
-
3,8 K • Ongoing
-
-
Я лежу на березі, а мої ноги у воді. Поки я дивлюсь на небо, то не знаю чи на мені є одяг, бо відчуваю камені усіма своїми молекулами. Ті, що вище — теплі. Я відчуваю це шкірою своїх плечей. Бризки води холодять їх, але вони швидко висихають, хоч сонця і немає. Я не бачу його, але небо…
-
1,1 K • Ongoing
-
-
Еммануель влетів в кімнату, яка освітлювалась лише місячним сяйвом. Чоловік швидко пройшовся очима по приміщеню, шукаючи його. Знайшов. В самому кінці кімнати, біля тьмяного каміну, сидів Володимир, обійнявши свої коліна руками. Француз помітив, що українець плаче. Дійсно плаче.…
-
527 • Ongoing
-
-
Початок саміту, Макрона потрібно багато з ким зустрітися . Але найбажаніша зустріч, на яку він чекає , звичайно з Зеленським . І от довгоочікувана зустріч настала. Всього пару кроків , і Зеленський у міцних обіймах Макрона. Далі довгі години розмови про політику . І все настав час…
-
215 • Ongoing
-
-
Зимова Варшава справді заворожувала. Зеленський повільно крокував вечірнім містом, тримаючи в одній руці американо з молоком, а в іншій одвічно улюблений Мальборо, милуючись містом і снігом, який великими пластівцями вкривав холодну землю. Чоловік відмовився від охорони,…
-
2,6 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 319 320 321 … 1 340 Next
