Розділи
-
Було ледве по обіді, коли вони сіли дном на брудний піщаний берег. Сонце над головами дряпуче цілило прямісінько в потилицю і хотілось якомога швидше зайти в тінь найближчої пальми. Стара потерта сорочка неприємно липла до спітнілого тіла і від вологи робилася важчою. Здавалось,…-
8,2 K • Ongoing
-
-
Не тікай, не тікай, милий Вовочка. Хай не сходить твій усміх з лиця. Вжух і вжух попрацює голочка Щоб не біг в сіро-чорні місця. – Ето я в вашем грусном мірє Малюк, а здєся я Малиш. Опа! – він перевернувся, підняв себе на руках і відірвав правицю від землі, балансуючи на…
-
1,7 K • Ongoing
-
-
Небо над ним було розчеркане літаками й хотілось, щоб ніч прийшла якомога швидше і не доводилось бачити креслення білих смуг. Крім того, його чекала найбезпечніша, хоч і не найлегша, ніч з того далекого 2014, а тому приходу темноти він чекав так же схвильовано, як її чекають діти на…
-
4,6 K • Ongoing
-
-
Василь читав, коли Кирило з чашкою в руках зайшов до спільної кімнати. Було ясно, що той заговорить до нього, але Буданов не спішив починати розмову. Спершу він пройшов до вікна і загадково глянув на дорогу через щільний білий тюль. Він зупинився там не менш ніж на добрий десяток…
-
4,6 K • Ongoing
-
-
– Зізнатись чесно я навіть здивований, що ви погодились на зустріч, – сказав чоловік гордовито розпливаючись в кріслі. Він стягнув рукавицю і закинув пасмо довгого волосся за плече. Василь не любив таких типів, бо з ними завжди важко знайти спільну мову. Цей франт був мало…
-
4,6 K • Ongoing
-
-
Склоочисники неприємно рипали, дриґаючись перед очима туди-сюди. Він вже сотню разів думав над тим, що треба зайнятися ними й змусити гепатись не так гучно. Однак щоразу про це забував, а згадував знову лиш коли виявляв себе слухачем «Симфонічної поеми для 100 метрономів». В…
-
1,1 K • Ongoing
-
-
Я лежу на березі, а мої ноги у воді. Поки я дивлюсь на небо, то не знаю чи на мені є одяг, бо відчуваю камені усіма своїми молекулами. Ті, що вище — теплі. Я відчуваю це шкірою своїх плечей. Бризки води холодять їх, але вони швидко висихають, хоч сонця і немає. Я не бачу його, але небо…
-
1,1 K • Ongoing
-
-
Володимир по трохи розплющує очі і завмирає з комом у горлі, такого він точно не очікував коли лягав спати вчора. Вся ця темрява довкола, і таке тьмяне світло від настільної лампи - єдине що могло б йому нагадати про Офіс, та все інше точно туди не належить. Його очі довго не можуть…
-
3,8 K • Ongoing
-
-
Його номер був далі по коридору, через один. Але він до себе не збирався і довелось трохи прискоритись, щоб заскочити в кімнату Володимира до того як двері закриються. Вова здивувався, але пройти дозволив. Він мовчки попрямував до стола, дістаючи з кишені телефон і кидаючи…
-
1,8 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 317 318 319 … 1 340 Next
