Розділи
-
Надобраніч моя маленька, Хай присниться як літає лелека. Спи спокійно, спи тихо сьогодні, Ніби не стукають в вікна нам бомби. Хай присниться що птахи на крилах, Принесуть нам весну й клаптик миру. Тихий місяць спуститься з ночі. Він на вушко тобі прошепоче: "Спи…-
1,1 K • Ongoing
-
-
Ремус знов почесав голову, потім ніс, який все ще кровив. Це продовжувалося з вечері минулого дня, коли один хлопець вдарив його. Якщо чесно, Ремус вдарив його першим. Але цей хлопець – Малкольм Вайт – був вдвічі більший, ніж Ремус, і до того ж чотирнадцятирічним, тобто на три роки…
-
44,0 K • Ongoing
-
-
Прохолодний вітерець ласкав щічки кожного, хто наважився вийти на двір, бо та краса, що коїлась там, могла і вбити. Хмари великими клаптями утворювали дивовижні силуети. Хоч лежи вічність на траві і роздивляйся кожну пухнасту шайбу, яка змінює свою форму весь час через пориви…
-
931 • Ongoing
-
-
"Війна. Коли вона закінчиться? Усі вбиті люди нарешті відчують вічне щастя десь там далеко, куди людський зір не дістане? Де літають чудні істоти, що повністю уособлюють собою те відчуття "щастя". А хіба таке місце взагалі існує? Може чорний морок там також панує і його в тисячі…
-
637 • Ongoing
-
-
Гаррі не вбиває Волдеморта. Зовсім ні. Він вигадує тортури куди витонченіші і болючіші... для них обох. Тиша в маєтку повільно вбиває. Не чутно ані возні Крічера, ані обурень леді Вальбурги. Не чутно навіть власного дихання чи дихання людини за стіною. Навіть рідина,…
-
876 • Ongoing
-
-
Життя Сіріуса Блека останні роки скидалося на кошмар. Його посадили в Азкабан через те чого він не робив. І тільки одиниці знають, хто насправді винен. І тільки він може розповісти іншим хто винен. Побачивши Пітера, у своєму крисячому вигляді він оскаженів. Це він винен у тому, що…
-
824 • Ongoing
-
-
Туман на місто спускався, Холодний густий та димний. Умань м’яко оборонявся, Ліхтар - зброя, щит - шум машини. Кілька будинків вже пали в бою. Залишись тіні лиш сірі. Ця доля чегає на нас з тобою, Ми втечемо в мури надійні. На це місто спустилися хмари, Хочуть з собою забрати на…
-
1,1 K • Ongoing
-
-
Крадеться дощ до моєї голови. Все голоснішими й голоснішими краплями. Скло захищає мене від грози, Та вона поруч щоб там не трапилось. Я слухаю як розбиваються краплі, Я бачу блискавки відтінь в мені. Це стихія, її не стримати раптом, Вона існує сама по собі. Їй…
-
1,1 K • Ongoing
-
-
— Чому я вічно бачу, як тебе б'ють? Чому ти не відповідаєш їм силою? — злісно шипів Вей, намагаючись утримувати двері кабінету з історії (який був настільки історичним, що вже розвалювався) і не дати шкільним хуліганам проникнути всередину. — Та йдіть звідси! Ми не збираємось…
-
2,1 K • Ongoing
-
-
Я пам’ятаю лише темноту і падіння. Довге-довге падіння. І легкість. Прокидатись не хотілось. Хотілось просто тонути у цьому спокої, накритись його теплотою, обережно наповнити всі внутрішні органи відчуттям умиротворення й захлинутись ним. Мій стан нірвани розбив ущент цей…
-
1,1 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 1 256 1 257 1 258 … 1 325 Next
