by Aenira —Невже існують люди, що живуть в таких місцях? За кілька років роботи в управлінні в неперервній гонитві за званням почесного громадянина з його голови абсолютно вивітрились спогади про ті часи, коли й він сам проживав в подібному місці на південному заході в куполі Кон. Купол…
by Aenira —15 днів згодом Ранок вихідного дня, розрахованого на особистий розвиток і підвищення громадянської свідомості, дуже швидко перетворюється на безлад. Після сніданку Ван Ібо сідає в крісло у маленькій вітальні — варто зазначити, гостей в нього тут ще не бувало — і…
by Aenira —19 днів згодом Ван Ібо прокидається ще до загальної побудки і задумливо дивиться у білу стелю, роздумуючи про те, яким має бути прийдешній день. Добре було б, якби його ніхто не став відволікати від справ. Щоправда, він не впевнений, що екскурсію у Велике коло можна назвати словом…
by Aenira —20 днів згодом Коли старший інспектор опиняється на робочому місці, де він більшою мірою лиш робить вигляд, що працює, його накриває усвідомленням, що вчора — через надзвичайну ситуацію, що виникла — він так і не надіслав звіт. Та це, розуміє він потім, не найгірше. Справжня…
by Aenira —Темрява цікава: вона поглинає світло і звуки на своєму шляху, підступаючись впритул, створює відчуття герметичного вакуума, з якого немає виходу, і сама вирішує, чим його наповнити. Чую серця раптово я зов… Темрява терпляча: вона тримає облогу, захоплює простір невеликими…
by Aenira —Ван Ібо лежить на боці, фізичний біль перекривається розгубленістю, нерозумінням і незнанням того, як йому бути. У нього забагато версій, котрі народжуються одна за одною, та більш за все він хоче вірити у те, що Сяо Чжань збрехав. Немає у нього ніякої забороненої літератури, так…
by Aenira —— Товариш Ван вирішив особисто повідомити мене про надсилання донесення? Я приємно вражений, — Сяо Чжань не може відмовити собі у цьому незначному глузуванні. З виду Ван Ібо одразу зрозуміло, він перезбуджений; отже, Мен Цзиі все ж зжалилась і подарувала йому фізрозчин із доброю…
by Aenira —Він не одразу розуміє, що сон змінився реальністю — настільки чітко відчувається тепло вуст Сяо Чжаня на його власних. Ван Ібо безсвідомо проводить по ним пальцями у надії, що це допоможе позбутись зрадливого марива, котре змушує його серце навіжело колотитись. Та спроба…
by Aenira —Після візиту Чжу Цзанцзіня Сяо Чжань підіймається на верхній поверх. Та в кінці пустого коридору звертає не до Ван Ібо, а у свою майбутню — за офіційною версією — квартиру. Опинившись всередині, він одразу проходить до вітальні, де лежать не початі досі будматеріали, і відкриває…
by Aenira —24 дні згодом — Ти несповна розуму? — прямо з порогу шипить Чжу Цзанцзінь, затягуючи Сяо Чжаня всередину своєї квартири хіба що не за шкибарки. — Ти що, справді ходив за книгою до Квартири? — Хто тобі сказав? — Тебе бачила половина міста. — Певен, ти перебільшуєш. Я так…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.