Розділи
-
Передмова від автора: Це друге оповідання циклу "Раз в ніколи". Посилання не першу і подальші частини - в коментарях. Сніг падає на землю й одразу тане. Падає на зелене листя і застигає на ньому неохайними струпами. Падає на чорну воду і розходиться дрібними брижами. Я ненавиджу…-
1,4 K • Ongoing
-
-
Цок-цок, цок-цок, цок-цок. Звук годинника був занадто голосний, що почало дратувати господаря кабінету. Він закрив очі та сперся об спинку крісла. Цок-цок, цок-цок.. - Та скільки можна! - Високий блондин, встав та різко зупинив годинник. Тиша. -Нарешті. - Повільним та втомленим кроком…
-
1,0 K • Ongoing
-
-
Після цієї розмови, слідча вирішила все таки розпочати хоч щось робити, бо інакше вбивця буде і далі вбивати когось, того зібравшись з думками, і колегам знову доведеться поїхати до Києва, незвичайно правда, тільки-но повернулися а вже знову у відрядження, сівши у машину,…
-
422 • Ongoing
-
-
Звичайний ранок, знову все було як завжди, одягнувшись, перекусивши і зібравшись на роботу, пішла підкоряти сірі вулиці Харкова, які пережили багато, війна саме це змінило місто, колись малою гулявши по цим вулицям, не думала про те що колись їй доведеться покинути все,…
-
759 • Ongoing
-
-
Ранок, промені сонця заповнювали номер, літня пора неймовірна, для дівчини це була улюблена пора, подорожі, зізнання у коханні, все у цій порі буває, але стук у двері не змусив себе довго чекати, за дверима був її колега, одягнутий тільки у шорти і з голим торсом, вона була…
-
839 • Ongoing
-
-
Дівчина прокинулася, коли її напарник їхав до родичів того журналіста, спочатку вона не розуміла де знаходиться, а потім коли побачила Марка, то зрозуміла що вони вже на місці: Ой, а ми що вже в Києві? - Так, ми приїхали, тільки ви заснули, от я і вирішив все з'ясувати без…
-
1,4 K • Ongoing
-
-
Кава. Львів. Купа вогнів. Чиєсь кохання... Дивися - сніг. Білі лопухи Летять у небі. Падають на вулиці, На ліхтарі. Так: кава, Львів, Чиєсь кохання Піл жовтим світлом…
-
28 • Ongoing
-
-
— То ж.. куди ми? — цікавиться Сяо у хлопця, слідуючи за ним. — Бухати, — озирається Венті. — Що?! — Ахаха! Бачив би ти зараз своє обличчя. Сяо зупиняється, схрестивши руки на грудях і невдоволено здіймає брову. — А ти не замалий для цього? — Мені 18 є. І взагалі, то був жарт. Я…
-
4,6 K • Ongoing
-
-
Герміона йшла по коридору вже такої рідної школи. Ранкові промені виблискували на рамках портретів та фресках. Вона поспішала на урок зіллєваріння. Рон та Гаррі плелися позаду, щось з цікавістю обговорюючи. –Хлопці, з такими темпами ми запізнимося й Снейп зробить нам…
-
589 • Ongoing
-
-
Від стін великого простого залу луною пронісся гучний звук схожий на тупіт, ніби хтось дуже великий, як-от бог війни, зайшов у приміщення. Але насправді цей самий бог війни, ніби лялька, яка більше не мала опори, звалився на коліна і підняв темні очі вгору. Його блискучий погляд був…
-
513 • Ongoing
-
- Previous 1 … 1 087 1 088 1 089 … 1 352 Next
