Розділи
-
про нашу гомобандерівість гадаю, не всі дівчата нашого віку можуть зізнатися у своїй гомобандерівості. так, нашіптуємо ми одна одній пісні про Батька, ласкаві молитви перед Його іконою, ах очі Степанові, що дивляться на гори, звідки сруть на москаля. ми гомо, не терпимо…-
207 • Ongoing
-
-
Зелені дерева співали разом з вітром. В повітрі літали запахи дощу і вологої землі. Гори могутньо височили над ними. Товарно-поштовий потяг швидко мчав по колії. Старі колеса гучно відбивали темп їзди. Дві дивні дівчини розташувались у вагоні без дверей. У ньому було повно…
-
1,6 K • Ongoing
-
-
Всеволод стояв перед класом та читав історію народу. Хоча різниці в роках майже немає, але ці підлітки надто шумні і їм, схоже, зовсім нецікаво. Лише декілька чоловік проявляло хоч якусь зацікавленість. - Ох, ну і нудота, - сказав Машек. - Ну я б так не сказав,- промовив сидячий поруч…
-
893 • Ongoing
-
-
*13.03.22* Помічник: на 12.00 в вас буде зустріч з призедентом Франції, Німечинни,і Росії. Зеля:Добре *на другий день* Помічниця:Хвилюєтесь? Зеля:Та нє не дуже*в думках:бл,звісно хвилююся там мій краш буде* Помічниця:Ну то і добре,вам не має що хвилюватися*поправляє краватку* Зеля:*в…
-
374 • Ongoing
-
-
Вона дивиться на нього із теплотою у погляді. Дивиться з такою ніжністю, якої ніхто ніколи не бачив в її очах. Її вуста розтягуються в скромній усмішці, коли вони випадково зустрічаються руками. Чужі грубі долоні виявилися м'якішими за вату, холодні пальці - теплішими за пухову…
-
418 • Ongoing
-
-
Двері відчиняються з тихим шурхотом, ледь чутним за шумною музикою, від якої гість морщиться – краще тиша, а ніж це постійне гупання, яке деякі називають топовими треками останніх місяців. Чоловік тяжко видихає, все ж роблячи кроки вперед, уже навіть не сподіваючись хоч сьогодні…
-
1,9 K • Ongoing
-
-
У світі, де всі хотіли б залишитися назавжди, зима щедро посипала пагорби снігом. Рук торкався вечірній вітер – достатньо сильний, щоб підхопити, коли майже впадеш, і донести до галявини, снігової наче пломбір. Ще вранці вона була рівна, ні крапочки, а надвечір хтось залишив…
-
582 • Ongoing
-
-
Моя найрідніша Лю, Зорі сьогодні тихі, мовчать ,мов партизани, й лиш кидають зрідка відблиски світла на пригнічені душі людей. Вони не говорять до мене , хай як наполегливо ти їх не просила. Та знаєш мені не сумно, небесні володарі дарують спокій моєму серцю , закривають темінню…
-
2,5 K • Ongoing
-
-
Сонце опустилося за ліс і швидко згустило ранні осінні сутінки. У лісі одразу потемніло й нам стало страшно. Ми прискорилися, але ліс ніби не відпускав нас. То гілляччя хапало за одяг, то гілки били по обличчю. Стежки давно не було видно, тож ми йшли навмання. Раптом в темноті…
-
515 • Ongoing
-
-
– Ні! Не заплющуй очей, милий, чуєш мене?! Не смій! Ми разом сюди прийшли, то разом і виберемось! Вже всього нічого залишилось, зараз лишень кров зупинимо і... – панічно Оля шукала хоч щось, що могло б стати джгутом для величезної рани на руці її чоловіка. Та все було марно – Степан…
-
448 • Ongoing
-
- Previous 1 … 1 067 1 068 1 069 … 1 335 Next
