by не вмію писати даша —твоє рожеве волосся знову лагідно лоскоче мою шию, твої срібні очі знову дивляться на зорі серед ночі, твої руки знову ніжно торкаються моїх, й між нами знову час немов застиг. тобі не страшно знову тікати зі мною після відбою, твої ніжніші за все в світі губи знову на моїх,…
by Kalyna —Неважливо, що люблю я, Й чи люблю щось взагалі, В темній залі розкидаю, Всі свої думки сумні. Розкидаю й поховаю, У кутку під килимком, Чи я знаю, чи не знаю, Що хтось бачив за вікном. Як піду я, темна постать, Пройде в залу через скло, Вона думки всі…
by Karina —Блищать зірки на вечірнім небі, Холодний грудневий вітер обіймає мене, І в тій своїй людській потребі, В тій темряві суцільній, тиша на вулиці засне. Минають лічані хвилини і через декілька вже мить, Тиша на вулиці зупиняє своє існування. Здається, десь за дві автобусні…
by mewmeww —Виглядаю у віконце: Ясне сонце, небо там прозоре. А пташки летять у теплий край Крилами своїми, сильними вітрами. А що, якщо літати так же само? Ширяти небом, хоч і в космос полетіти. А ми і далі сидемо у хаті У затишному домі на даху. І виглядаємо на ластівок ми…
by Потурай Олег —Благословляю, смерть, тебе! Нехай страждання все мине. О владарко підземних гір, Та скуй мене, туманом вкрий! Мені буття вже не в наснагу, До тебе не втаю я спрагу. Вже хочу поскоріш піти. Благаю, смерте, все змети! Мені не милі вже ті муки, Вина гризе, ламає…
by Потурай Олег —Ах що то за краса - фігура? То наче з Греції скульптура! Вощаним блиском виграє, До себе зір твій прикує. Гладка поверхня блідих рук У танці з грифом творить звук. Не тільки тон у неї зброя, Вона мандрує в світі слова. Воно родилося в глибинах, У таємничих…
by Георгій Нікінберг —Хто зна, за що Хто зна, чому Я сам один Мов у яру Стою похнюпившись На волі Без сили жить Віддався долі й веде мене вона одна серед розпусти і багна що оточило що довкола а поруч воля боса й гола пригнічена вона й сумна Хача дивуєшся, бо зараз нема ні пана, ні раба немає…
by ☪︎ ִ ࣪⭒ —А все ж можливо? Правда все ж можливо. Не благадарне правда диво Те що можливо і не можливо, Ми просто не те що шукаєм хочемо Ми просимо в Бога те чого ми не можемо Радість віри в маренні, А освіти в вченні, Нам не потрібно жити аби зрозуміти літописи написані мудрецем…
by ☪︎ ִ ࣪⭒ —Рано чи пізно казка закінчиться! Ніхто не буде вічно слухати твої пісні в голосових, Рано чи пізно серце розвінчеться, і ти скуштуєш сухий азот. Ніщо не вічне, все закінчиться Все що добре, рано чи пізно зістаристься і згноїться, Ніхто не чекатеме тебе до ранку, Він ляже спати,…
by Valeriana —+++ Йому було майже сорок. Смерть, сидячи на гілляці, Розспівувала серенади. Посеред кровавого поля - чоловічки без ґвинтівок. Минуле вирішило зіграти останні акорди. Кров лине з обпаленого тіла, жнець спускається вниз. Та нема вже сліз, виплакані давно. А він любив, аж душі не…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.