Розділи
-
Для мене дні стали довгими ланцюгами, Що нескінченно я несу. Для мене час став тяжким тягарем, Як хрест,який на своїх плечах ніс Ісус. Так довго я ще не чекала... Ночами Богу не волала, На колінах стоячи, перед Божим я престолом. Я коліна роздирала, Як же сильно я…-
2,1 K • Ongoing
-
-
Колись в часи прадавні й хворі, Засмічені тяжким життям і горем, Смердючі пахощами людського нутра І брудом спільного немитого ярма. У ті часи старі і вже забуті Закинуті в далекий темний кут Траплялися, часом, діла великі й люті Та канули спомини їх впусту. І як сповідувати…
-
420 • Ongoing
-
-
Заплющую очі й бачу потворну я картину, Бачу пекло, що прийшло до батьківщини, Повз сумнівів розвіяну хмарину, Мені сниться тіло незнайомої дитини! Дитина? Тільки та дитина? То цілісінька родина! Родина чиї тіла, скидали купою у забуття, Без імені і без хреста, та ніби Бога вже…
-
283 • Ongoing
-
-
Одного разу сказали мені: "Поки не буде дій, не звертай уваги на сказане". І серед тихої метушні, Я згадала своє обличчя заплакане. Стільки питань, стільки слів, І на серці купа рубців. Як би ці слова порятували мене раніше, Як на душі було б спокійніше, Було б тоді…
-
118 • Ongoing
-
-
чаклувала, ворожила. трави, кров, звірині жили — все змішалось з чорним димом і зібралося в людину. та забула скибку плоті на пропащому болоті… обернулись лихом чари, і прокинулись почвари: перший демон — із полину — б'є мене мечем у спину. другий демон — звіробою — тягне в…
-
1,6 K • Ongoing
-
-
там, де шкіра моя обростає лускою, де немає нічого земного, людського, твої кігті і зуби викресують іскри, а язик холодніший кинджального вістря. де волосся моє — крижані бистрі ріки, там нічого від бога і від чоловіка, ти ведеш язиком — ти слизька і голодна — від грудей,…
-
389 • Ongoing
-
-
Кава. Львів. Купа вогнів. Чиєсь кохання... Дивися - сніг. Білі лопухи Летять у небі. Падають на вулиці, На ліхтарі. Так: кава, Львів, Чиєсь кохання Піл жовтим світлом…
-
28 • Ongoing
-
-
От і топчи тепер свій меридіан, прикладай свої спогади до відкритих ран, вий вовком вночі на голодний місяць, спалюй книжки, що тебе так бісять. Зношуй, зношуй стареньке серце під майкою, ходи під палючим сонцем із лайкою. Дихай пилом і брудом закинутих рудників, будь…
-
66 • Ongoing
-
-
Коли злетить метелик в останній політ, Коли через крила попустить сонце. Зупинить час свій вічний хід, І дасть майбутньому заглянуть у віконце. Чи зможу я там приховати себе? Чи зникну назавжди з обіймів природи? Можливо метелик вже зараз краде, Мої поривання, що кануть у…
-
94 • Ongoing
-
- Previous 1 … 1 029 1 030 1 031 … 1 347 Next
