Розділи
-
Життя – легке, бува важким: Назад, вперед, шляхом прямим, То світить сонце, мучать грози, То цукор, сіль, як білі сльози. Життя – це також радість, щастя, То хвилювання, то напасті. Твій шлях короткий, чи він довгий, Заплутаний, чи, може, вбогий. Життя – це золоті…-
65 • Ongoing
-
-
під безоднею зірок сидячи на дні далеко букети зі квіток дістати їх не легко. а в страшну і темну мить серцевина їх блищить. сльози льє та той народ, серце їх щемить. рицар, що прийшов, імя твоє — ще не пролита кров! а тепер вмерла та надія в білих полях квіток і за кожну мить…
-
141 • Ongoing
-
-
Скажи мені як так вийшло, що ти мене не кохала? Через що моє тоді "я" засяяло? Навіщо брехала? Скажи мені як так вийшло, що я тебе не кохав? Через що мені частину душі відтяло? Навіщо я тоді приїхав? Скажи мені як так вийшло, що самотність змусила думати нас: "Його посмішка моє…
-
435 • Ongoing
-
-
Я торкнуся шовку білого, маючи руки спалені до кісток. Посміхнуся вивчено: "Який ніжний цей шовк!" На тканині залишиться чорним від вугілля кісток мій слід. Знову посміхаюсь вивчено, Бачу у цих плямах глід. І вже тканина ця варта того, щоб зробили мені кімоно. Мого волосся…
-
435 • Ongoing
-
-
Грію руки під светром теплим не своїм. І цілую у шию її. Я щаслива нарешті. Мила, пахнеш ранком, коли заметіль припорошує стежки завзято, замальовує вікна чудні. Я кохаю тебе, ніби ранок, що проводжає місяць. Диви! Зорі падають! О, ти повірила. Очі сяють так дивно твої. І в…
-
435 • Ongoing
-
-
Холодні руки на шиї здавлюють, але дихається вільно мені. Я вже звикла: від життя утікаю і не даю шансу собі. На руці кілька п'ятен лишилось. Гірко пахне шкіра їх. Я вдихаю перший раз так вільно.. Зникли руки кудись оці. Далі падаю. За кучері держуть і все топлять в солоній…
-
435 • Ongoing
-
-
Ніч є довга, життя - коротке. Подивлюся на небо ясне: Місяць сяє цнотливо і скромно. І не знаю ким насправді я є. Відбивається усмішка в світлі. Я тихенько зізнаюся їй, моїй милій коханій тихій, що люблю більше зорей ясних. Ніч є довга, життя - коротке. Обніму моє сонце…
-
435 • Ongoing
-
-
Я нарешті можу сміятись. Скільки літ з дитинства пройшло? Щиро сміхом тоді заливалась, я згадала як це воно. Як воно з головою порожньою йти по вулиці й співати пісні. Як ходити тропою дорожньою і не хтіти залишитись в ній. І весна доторкається ніжно до волосся мого…
-
435 • Ongoing
-
-
Як ниви у квітні навесні, Як квіти-діти на землі. Лунає диво-спів життя, Квітнуть любі почуття. Де тече чарівна річка, Де горить остання свічка. Там палає хата рідна, Бідна зіткана зі світла. Де був спокій зараз грім, Шумом нищать рідний дім. Всюди бачиться руїна, Біль не змиє…
-
80 • Ongoing
-
- Previous 1 … 1 022 1 023 1 024 … 1 352 Next
